Про причини невдач українських реформ
Сьогодні ні у кого з українців не викликає сумніву така думка — для поліпшення рівня життя в Україні необхідні реформи в різних сферах економічного і соціального життя.
Причому ми маємо це собі чітко уявляти і сказати всім громадянам України — підвищення рівня життя автоматично не настане завтра. Також необхідно в першу чергу представникам влади усвідомити — будь-яка реформа не починається з ухвалення закону або указу президента. Так, вони — складова частина реформи, але початку будь-якої реформи повинен передувати період роз’яснювальної роботи про неї, причому спочатку мають бути винесені на обговорення проекти необхідних нормативних актів.
У роз’яснювальній роботі окреслюється приблизний період, упродовж якого триватиме реформа, публікується план її проведення, вказуються відповідальні, проміжні терміни і можливий досяжний результат. Через електронні та друковані ЗМІ (а не лише «Урядовій кур’єр» і «Голос Україні») періодично повідомляється громадянам про проведену роботу і можливі проміжні підсумки. До роз’яснювальної роботи не лише можливо, але і бажано залучення волонтерів.
А де у нас усе це? В нас же правителі нетерпимі — повинно бути все і сьогодні.
У тій же Польщі реформи впроваджував Лешек Бальцерович, президент і глава уряду підтримували його. І сьогодні про польські реформи говорять як про реформи Бальцеровича. В іміджі нічого не втратили ні президент Польщі Лех Валенса, ні прем’єр-міністр Тадеуш Мазовецький, їхня заслуга перед польським суспільством в тому, що саме за них реформи були проведені.
А чи можна допустити в Україні, що реформи не пов’язуватимуться з іменами нашого Президента або прем’єр-міністра? Думаю, що ні. Адже це уряд сам себе називає «урядом професіоналів». Та в ньому немає «просунутих спеців» на кшталт наших же Пинзеника або Ланового, не говорячи вже про подібність до когось з іноземців. На мою думку, пан Тігіпко саме себе «спалив», коли в одній з телепередач заявив, що він не радитиметься з суспільством з приводу реформ.
Відсутність продуманої попередньої роз’яснювальної роботи призводить до протестів громадян. Недарма в наших ЗМІ нарекли протести підприємців Майданом-2.
Мене також непокоїть відсутність прогнозованих кількісних параметрів від проведення реформи. Їх відсутність — це перший крок до невдачі реформи. Кожен громадянин України повинен через себе, свою родину пропустити прогнози реформи: якщо будуть плюси — то це приємно, якщо ж мінуси — то обміркувати, як побудувати життя таким чином, аби вони у щонайменшій мірі впливали і на особу, і на сім’ю.
