Про силу правдивої інформації

Велику й важливу справу робить «День», інформуючи десятки тисяч (а завдяки Інтернету — мільйони) людей. Давно стою на позиції, що найбільша в світі сила, яка з кожним днем все активніше й результативніше впливає на людство, на хід розвитку й на, власне, існування нашої планети, — інформація. Переконаний: інформація — найбільша в світі сила... Однак — яка інформація, яке слово? Інформація ж буває різною: правда, брехня, напівправда, фальш тощо.

Мене дехто зі співбесідників намагався переконати, що в сучасному світі найбільшою силою є гроші, більші гроші й ще більші гроші. Не переконали, бо я наводив такий аргумент (і не лише цей). Хіба мало грошей, золота, нафти, газу, лісу, танків, ракет, атомних, ядерних і термоядерних бомб тощо мав Радянський Союз? Але ж розпалася імперія... Звичайно, діяли різні сили й фактори (економічні, суспільні, політичні, відцентрові тощо), але всі вони функціонували завдяки слову, а ширше — інформації. Схиляюся до думки, що найбільше подіяла правда про те, що СРСР будувався на трупах, кістках і крові мільйонів людей.

А якщо людство не роздобуло б інформації про те, як виробляти електроенергію (це лише приклад), то як тепер воно б існувало? Зрештою, для того, щоб у хід пішли гроші, золото чи ракети, теж потрібне слово. Навіть щоб виготовляти ті ж таки гроші, повинне бути сказане слово.

Ротшильд 1815 року сказав: «Світом володіє той, хто володіє інформацією». Він, певно, мав на увазі інформацію — правду. Бо брехнею навряд чи надовго світом заволодієш (Геббельс переконував: «Що жахливіша брехня, то скоріше люди в те вірять»), тому фашисти-гітлерівці, які свого часу з допомогою брехні заволоділи великою частиною світу, довго на троні не протрималися (12 років — мізерний час для історії людства), хоча біди наробили багато. Як і комуністи.

Тож велику справу робить «День»! Газета надійно й упевнено йде шляхом пошуку істини й правди, знаходить їх і несе ці цінності людям. Це ж чудово — 62 з половиною тисячі накладу! А пані Лариса Олексіївна для мене — світлий носій (світоч) мудрості, правдивості, мужності, цілеспрямованості... Вам, пані Ларисо, і всім працівникам редакції щиро бажаю здоров’я, успіхів і досягнення мети!

Добре, що газета підіймає актуальні проблеми, висвітлює історичні події, влаштовує круглі столи тощо. Я не бачу, щоб «День» виявляв якусь упередженість. Стрижень видання — факти, правда, пошук істини на кожній шпальті. І чи не найбільше за обсягом матеріалів — про історію, минуле й сучасне і навіть майбутнє України. А в цих матеріалах найбільше простежується тема відносин між «Україною та нашою нав’язливою «до гробу» сусідкою Росією.

Чому між двома державами так багато непорозумінь, суперечностей, протистоянь, війн? Дивімося «в корінь», знаймо, звідки «ноги ростуть» і куди «вуха стирчать»: основний, найперший пункт російської національної ідеї — велика, широка (що ширша — то краще) держава, тобто — імперія. А основний, найперший пункт української національної ідеї? Прямо протилежне: самостійна, незалежна... То ж як ці два «вектори» можуть братися-родичатися? До речі, хтось там каже, що простим росіянам байдуже до геополітики, але ж хіба можна заперечити той факт, що в жилах багатьох (згоден — не всіх) росіян (і «керівних», і «рядових») тече імперська кров і в їхніх же єствах живе імперський дух, якщо на конкурсі «Ім’я Росії» більшість росіян вивели на перші місця Сталіна, Леніна, Катерину ІІ і Петра І. Горбачова там нема, бо він «розвалив Союз» (до речі, брехня, що Горбачов розвалив, не він такий богатир, а всі ті, що зміцнювали й розширювали імперію).

А ще дозвольте подискутувати з паном Юрієм Щербаком, який у розмові за круглим столом на тему «Пострадянський простір: 20 років по тому. Куди йдемо?» висловився: «І нас особливо непокоїть можливий розпад Росії [...]. Бо розпад такої держави з таким запасом ядерної зброї став би глобальною катастрофою з непередбачуваними наслідками» («День» №13 — 14 від 27 січня 2012 року). Шановний Юрію Миколайовичу! Не бійтеся! Бо ви вже пережили розпад ще більшої, ніж Росія, імперії — Радянського Союзу. Тож ви вже загартований (і я теж). Так, імперія розпадалася, життя наше погіршувалося, але ми змушені були те пережити: кожна імперія рано чи пізно розпадається, і подітися від цієї історичної закономірності нам, простим людям, нікуди.

Головне не в тому, далеко чи близько ми від імперії. Світ занадто глобалізований. Головне, що імперії розпадалися й розпадатимуться (історична закономірність!) під впливом найпотужнішої, найбільшої у світі сили — інформації (не брехні, а правди!). Радянський Союз «із великим запасом ядерної зброї» розпався тихо й мирно, якщо порівняти з тими баталіями, яких зазнало людство. А вже якщо вважати розпад Союзу глобальною катастрофою, то розпад Росії, погодьмося, може претендувати лише на «азіатську катастрофу». Що буде, те буде, а інформація — правда — допоможе людям підготуватися до тої катастрофи й пережити її.

Із повагою