Про ювілеї, «білморди» та мовний закон
Готуючи колонку «Що хорошого? Що поганого?», навмисне залучила до опитування тих своїх знайомих, котрі завжди апріорі налаштовані на позитив. Чесно кажучи, дуже хотіла уникнути негативу — надто багато його останнім часом довкола. Не вийшло! Що зачіпає за живе моїх респондентів — далі у відповідях.
Любов КИЯНОВСЬКА, професор Музичної академії ім. Миколи Лисенка:
— Дуже гарне враження справила на мене вистава Львівської опери «Травіата», де виступила гостя — молода київська співачка Зоя Рожок, і її виконання принесло глядачам справжнє задоволення. Це з останніх приємних вражень. А тепер про розчарування: говоритиму про святкування Дня Незалежності у Львові, де було багато вульгарності, несмаку, багато того, від чого відмовляється цілий світ. Передовсім згадаю надмірну гучність, яка, крім усього іншого, є надзвичайно шкідливою для здоров’я. До того ж не можу сказати, що ті святкування мали позитивну концепцію — художню, естетичну. На превеликий жаль. Дуже хочеться, щоб масові заходи розгорталися на тому високому рівні культури, який завжди був притаманний нашому місту. А от від вересня очікую суцільного позитиву. Львівська філармонія готується до 110-річного ювілею, і в її афіші буде багато цікавого. Зокрема, із нетерпінням чекаю концерту з участю скрипальки Лідії Шутко — це справді велика артистка. Також дуже чекаю відкриття Львівського форуму видавців. Отож перспективи з афіш заохочують, і це радує.
Богдан КОЗАК, народний артист України, актор і режисер Театру ім. Марії Заньковецької:
— У мене велика радість — мій онук Юрій Козак став першачком. Причому ми віддали його до школи з поглибленим вивченням німецької мови. Із доброго й те, що відбулася посвята студентів на кафедрі театрознавства й акторської майстерності Франкового університету, якою я керую. Приємно також, що наша кафедра разом із кафедрою бібліотекознавства і книгознавства підготувала до 125-ліття від дня народження Леся Курбаса 700-сторінкову книжку про його життя і творчість, де для всебічного висвітлення особливої філософії театру Леся Курбаса в європейському просторі, творчого методу виховання актора й режисера в українському просторі зібрано найкращі праці представників різних театральних шкіл України, причому і старшого, і середнього, і молодого поколінь. Видання кілька днів тому ми представили в Києво-Могилянській академії — у бібліотеці імені Антоновича. А щодо поганого?.. Мене страшенно дратує закон про мови: таке враження, що повертаємося у XIX століття, у жахливу двомовність, із якою завжди боровся український театр. Шановні олігархи, ви — не політики! За момент тимчасовості ви випустили джина із пляшки. Хто посіє вітер — пожне бурю. Забули? Не можна так: це великий гріх — перед своїм народом, перед своєю совістю, перед дітьми. Ви нині запалили вогонь міжнаціонального розбрату! Якщо до цього додасться ще й церковний, матимемо середньовіччя!
Надія ТРУШ, керівник інформаційної служби Театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької:
— Радію з того, що мій третій онучок Максимко став школяриком — склав компанію старшеньким Ярославчикові й Тарасику. Радію і тому, що було гарне літо — хай і трохи посушливе. Моя сім’я добре відпочила: насолоджувалися природою на дачі. Онуки чимало допомагали — зривали ягоди, збирали яблучка, показували мені помідори цікавої форми («...оці двоє зрослися в один, а цей — із носом, як у Буратіно...») Щодо роботи, то театр розпочав новий — 113-й — сезон, який буде особливим тим, що святкуватимемо 140 років від дня народження нашої патронеси Соломії Крушельницької — разом із меморіальним музеєм імені Соломії Амвросіївни та Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». У планах, зокрема, проведення ювілейної академії, двох вистав — опери «Мадам Баттерфляй» і балету «Повернення Баттерфляй», а також фестивалю оперного мистецтва, на який запросимо багато гарних гостей. Готуємо прем’єру — балет «Корсар» Адольфа Адана, яку представимо глядачеві наприкінці жовтня. Ще у планах — опера «Чарівна флейта» Моцарта й дитячий балет «Білосніжка і семеро гномів» сучасного польського композитора Богдана Павловського. Що розчарувало? Ухвалення мовного закону.
Галина ГУЗЬО, незалежний журналіст:
— Почну з поганого, бо воно за останній час уже, вибачте, дістало. Навіть боюся прогнозувати, чим закінчиться ця страшна штучна мовна війна. Політикани, яким вона на руку, зловтішаються. І їм байдуже, що їхні «стратегічно правильні» слова й дії ображають мільйони українців — тих, які з діда-прадіда думають і розмовляють українською. Прикро мені за рідний Львів, який так мляво реагує на «мовний переворот» у державі... Погано й те, що до виборів — ще майже два місяці, а передвиборча кампанія — уже в печінках. Надто прямолінійна й жорстка політична реклама на телебаченні нещадно зомбує народ. А «білморди», якими обвішано всі куточки міст і передмість, узагалі не витримують жодної критики: від карикатурних облич а-ля містер Бін — до «тупих» гасел, які працюють радше проти кандидатів, ніж додають їм плюсів. Ще з поганого те, що й після 21 року незалежності на території України, у Криму, відбуваються музичні фестивалі, на яких майже не почуєш ані української пісні, ані української мови. Дивишся на цей «естрадний шабаш» і розумієш, що низькопробна російська попса під патронатом Примадонни остаточно «в’їлася» у вуха українців. І все це дійство з пафосом транслює канал, який, дуже прикро, останніми роками з проукраїнського дедалі стрімкіше перетворюється на ще одного «вєщатєля» наших північних сусідів... Але, на щастя, у цьому житті відбуваються і добрі події, зустрічаються добрі люди. У вересні з нетерпінням очікую на дві мегадобрі події: Львівський форум видавців і концерти з нагоди 20-річчя легендарної вокальної формації «Піккардійська терція». Обидві, не маю жодних сумнівів, зарядять позитивом надовго. Надихнуть! І цього натхнення повинно вистачити, щоб внутрішньо перемагати все те погане, що перераховано вище.
