Процвітаючу державу можна побудувати лише на розумній ідеології

Услід за моєю статтею «Про кочубеївщину в новому варіанті» («День» № 41-42 від 7—8 березня 2012 р.) вийшла стаття професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора історичних наук В. СЕРГІЙЧУКА («День» № 46-47 від 16—17 березня 2012 р.). Великий та вкрай необхідний українському народу матеріал. Безумовно, громадянин України, для якого його Батьківщина — не порожній звук, замислюється над тим, що й чому так сталося з його державою ще з часів славетної Київської Русі, а потім, після Хмельниччини, у 1917—1921 рр., та й досі коїться. І я зі шкільних часів розмірковую про це, тому й написав ту статтю — як крик душі, дивлячись на нашу опозицію, на нашу кочубеївщину-тимошенківщину.

На жаль, мої опоненти не захотіли побачити основного мотиву моєї статті. А новітня українська пушкарівщина ще попереду — спалахне після виборів до Верховної Ради.

Сьогодні мене «надихнули» нежаркі обійми висхідного на Олімп радісного Яценюка і недосяжного Олімпу безрадісного Турчинова. Починається історія нового альянсу, а історія, як відомо, головна наука, і її не слід забувати. Не забувати, що основне прагнення Москви — загарбати Україну, знищити її історію, мову, національну пам’ять і гідність. Нагадаю деякі моменти.

1. 2005 р., кінець літа. Економіка під керівництвом Тимошенко уже тріщить, але президент Ющенко ще хоче утримати єдність в державі й навіть хвалить Тимошенко.

2. Розвал іде далі — і раптом освячена в ніч із 7 на 8 вересня 2005 р. комсомольським зібранням самоспровокована відставка з посади прем’єра, зухвале намагання відсторонити Президента. Хто це робить? Тимошенко.

3. Невиїзна до Росії з огляду на кримінальну справу раптом підпільно їде до Москви, і справу припинено. Для цього Москва навіть запровадила поправку до закону про строк давності злочину. Хто це? Тимошенко.

4. Провокаційний закон про Кабінет Міністрів, протягнутий агресивною більшістю, очолюваною Тимошенко.

5. Політичний екстаз з Партією регіонів і спроба конституційного перевороту.

6. А коли президент Ющенко уклав меморандум з іншими політичними партіями заради єдності України, хто його не прийняв, щоб фактично зірвати? Тимошенко.

7. І нарешті, хто пограбував Україну на вісім мільярдів щорічно, уклавши підпільну угоду з Москвою? Знову Тимошенко. Кримінальна це справа чи свідома за підробленим документом політична помилка, але вона завдала і завдає величезної шкоди державі, нам із вами, панове апологети Тимошенко.

Ну, а те, що зараз з Тимошенко грається опозиція і святить її у свої лідери — то білі нитки на чорному тлі. Вони підштовхують її на провокації. Мабуть, щоб заховати пошвидше й поглибше, як небезпечного конкурента. І сподобатись Європі. Ви думаєте, Яценюк рветься в тюрму до Тимошенко за порадою чи для привітання? Ні, попіаритися, щоб частина політично неграмотного електорату перекинулася до нього. А він же увійшов у спілку з Турчиновим і «власністю Тимошенко» — БЮТ «Батьківщина». Якої ж ідеології можна чекати від цієї «приватної компанії»? Нестримний порив до влади. І яку ідеологію сповідуватимуть перекинчики, що відбрунькувалися від «Нашої України» — «за українці», які так відчайдушно не сприймали Тимошенко? Втім, що це означає для України? Чергова поразка, бо хай би хто переміг — це лише розподіл власності й колотнеча, вигідна Москві та Європі. Нищила Україну БЮТівська команда вкупі з тодішньою опозицією та нищитиме далі, тільки хіба що поміняються місцями. І так буде ще довго, доки народ не зрозуміє (саме народ, бо еліта занурена в корупцію — фінансову, політичну чи амбіційну), що незалежну, процвітаючу державу можна побудувати лише на розумній, національно-демократичній, а не радикальній ідеології. Таку ідею пропонував у своїй програмі та проекті Конституції президент Ющенко.