Радіо — мій добрий друг на всі часи

Шановний читачу! Адже ж кожен із нас має в житті одного або кількох вірних друзів, чи не так?

І у мене вони є: вірні, надійні, перевірені.

Та є я маю ще одного друга: давнього, всезнаючий та всерозуміючий — це радіо.

Уже в перші шкільні роки ми з подружками-однокласницями дослухалися до передач «Леся і Вася у третьому класі», «Старшокласник», згодом почали слухати радіовистави.

А якими приємними були прогулянки шкільним подвір’ям із передачею «А ми до вас в ранковий час». Ведучі, світлої пам’яті Галина Дмитрієнко, Андрій Євенко, актриси Лідія Лєсная і Наталя Лотоцька зачаровували нас своїми неповторними програмами.

Ось уже четвертий десяток років усе моє життя минає у стінах квартири, і майже повсякчас воно пов’язане з тобою, моє улюблене радіо!

Маючи середню освіту, за допомогою радіо я не раз сягала вершин світової культури, гортала сторінки класичної літератури, поринала у прекрасну безмежність творів всесвітньо відомих композиторів, дізнавалася про дивовижні наукові відкриття.

Ще зі шкільних років мене просто захоплювали українська мова та література, і тому сьогодні з неослабним інтересом слідкую за програмою «Чорним по білому», а її чарівні ведучі — Ніна Жежера та Ярина Скуратівська стали для мене справжніми друзями.

Також часто можна почути милу Аліну Акуленко, котра веде кілька програм різноманітної тематики. Як її не любити, коли вона разом із моєю донькою закінчувала українську філологію в Київському університеті!

Скільки нового, досі невідомого про різноманітні професії можна дізнатися в «Десерті опівдні» від чарівної Золотої Рибки — Олени Зелінченко! І хто, як не вона, зуміє підбадьорити людину, поліпшити їй настрій!

Не можу не згадати щирим та вдячним словом неперевершеного В’ячеслава Ільїна, котрий зумів м’яко й ненав’язливо прищепити смак до класичної музики і до сучасної естради. І хоча, здавалося б, доволі складно знайти перлинки в потоці одноденок, але саме В’ячеславу це вдається, як нікому.

На жаль, не можна оминути увагою і доволі сумну ситуацію з дротовим радіомовленням, особливо на селі. Через постійне зменшення фінансування воно давно відійшло у минуле, хоча, на моє переконання, ніщо не може замінити програм Українського радіо. Залишається сподіватися на свідомість та відданість слухачів, які докладуть зусиль для того, щоб слухати Українське радіо з ефіру чи по Інтернету.