Реформи і платформи

Донедавна я жив собі спокійно, хоч і дуже бідно. Ні, на пенсію 74 гривні я не зовсім розраховував, трошки ще підробляв, але багато в чому доводилося відмовляти собі. І почув я відповідь прем’єра про реформи, що їх треба робити і тоді жити буде краще. А жити краще завжди бажання є. От я і вирішив взяти участь у проведенні реформ. Адже досвід деякий я мав, ще за старих часів у партійних структурах працював.

Налагодив я зв’язки, точніше відновив їх, бо виявилося, що багато із знайомих по колишніх структурах давно вже на реформах сидять, їм якраз своя людина була необхідна. Не у значних справах, звичайно, але все ж таки.

Взяли мене, почав я проводити реформи, і хоч працював я на дрібному рівні, стало значно краще, прем’єр був правий. Та й спілкування з людьми, що бажали реформ — дрібними бізнесменами, власниками торгівельних точок, різних майстерень, — багато мені давало досвіду, і не тільки.

Це ж чудово — реформи проводити, підписувати папери, дозволи різні, вирішувати спірні питання. Тепер я не дивуюсь, що ті, хто вище мене, за реформи стоять, хоч свого часу були проти і голосно про це казали. Зараз усі вони «за», от як сталося. Завжди треба будь-яке питання обличчям до себе повернути, і все буде нормально. От тільки я думаю, коли вже повністю реформи будуть впроваджені, знов життя стане «пенсійним». Але до цього не допустимо, проводити реформи треба, але щоб процес цей не закінчувався. Отже, хай живуть нескінченні реформи!