РЕЗОНАНС

Давайте жити дружно?

Відгук на статтю Леоніда РАДЗІХОВСЬКОГО «Вертикаль страху», «День» №40, вівторок, 6 березня 2007

В Україні точиться дискусія, з ким співробітничати нашій державі, — із Заходом чи з Росією. Безумовно, Україну цікавлять обидві сторони, оскільки Росія нам вигідна в принципі, а Захід більш економічно та військово могутній, там більше демократії.

Демарш В. Путіна в Німеччині, погрози новими мобільними ракетами «Тополь» одержав серйозну відповідь від США — розміщення подібних систем у країнах Європи і рішення замінити ядерні ракети на підводних човнах на нові водневі ядерні заряди.

Керівництво Росії та ЗМІ РФ підкреслюють міцність влади. Але чи так це? Гадаю, ні, про що свідчить стаття Леоніда Радзіховського «Вертикаль страху». Він вказує на перешкоди у виборах, бажання влади та бізнесу утримати капітал (хоча передбачливі можновладці вже давно перевели свої капітали за кордон).

А ось як влада ставиться до власного народу: «Тепер «верхній Росії», чесно кажучи, «нижня Росія» (тобто російський народ і, в першу чергу, «русская» нація) взагалі не потрібні, експлуатується зовсім не її праця, а лише природні багатства Росії».

Мене і в Україні дивує, чому частку грошей, отриманих від корисних копалин (нафта, газ та ін.), які належать народу, не віддадуть на нові труби опалення, щоб свій народ не замерзав узимку? Чому лікування в нашій державі небезкоштовне? Чому піднімають платню за комунальні послуги та інше?

Автор пише, що влада боїться свого народу, а тому вона слабка. Так, для придушення «Маршу незгодних» у Санкт-Петербурзі було викликано 8 тисяч працівників Служби безпеки.

Тому Україні треба придивлятися, з якими силами в Росії співробітничати. І знати, яких краще уникати, бо вони ведуть Росію у прірву.

Доробок творчого дуету

Відгук на статтю Ірини КОНОНЕНКО «Поетичний діалог», «День» №40, вівторок, 6 березня 2007

Знаючи поета Зараховича не перший рік, не раз переконувався у його налаштованості на пошук глибини та відкритість до діалогу. Олексію належить авторство поетичних відеокліпів на твори Зерова, Плужника. Отже, новий проект не став несподіванкою. Дуже цікаво, чи матиме він продовження. Спасибі Павлові Вольвачу за співпрацю з Олексієм!