РЕЗОНАНС

Класика й сьогодення

(Коментар до публікації Ольги ПРИНДЮК «Рік без Миколи Кондратюка», «День», №7, четвер, 17 січня 2008)

Щира вам подяка за те, що нагадали нам про одного з найвидатніших співаків епохи «відлиги», які зберегли класичну суть української музики. Мав щастя бачити і чути Миколу Кондратюка зблизька. Бажаю «Дню» і надалі тримати високий рівень культури! Будьте вимогливими і до своєї творчості, як Микола Кондратюк. Це побажання до того, що матеріал Ольги Приндюк підготовлений, мабуть, поспіхом. Зокрема, згадується «відомий співак Роман Гмиря». Як можна зрозуміти, йдеться про видатного Бориса Романовича Гмирю. Та й «Большой театр» українською завжди був «Великий театр». Все це добре розумію, бо й сам припускав помилки. Отож, пильнуйте! Ще раз дякую.

Цікаво: що корисно було б зробити із столицею?

(Відгук на статтю Анатолія Павленка «Чому столиця стала проблемою України та як із цим боротися», «День», №4, 12 січня 2008 р.

Нібито раніше я уже чув якісь розмови про те, чи добре це — концентрувати усі органи центральної державної влади у місті, яке завдяки цьому звуть «столицею»: від престолу, а зараз — від чиновного столу. Та дуже зацікавило мене уперше детальне резюме виконаного А.Павленком дослідження, оприлюднене у четвертому числі нашого (я вважаю його саме таким) часопису від 12 січня. Тут виникає декілька досить різноманітних питань.

По-перше, чи хочуть корінні кияни й надалі тримати у приймах весь цей тяжкий вантаж закладів вищого державного управління? Тут можуть бути різні думки і резони, зокрема:

— є досить обмежений прошарок киян, безпосередньо залучених до діяльності таких установ. Та вони лише зрідка займають там провідні посади: адже для цього не бракувало іногородніх;

— всі кияни примушені відчувати підвищені екологічні негаразди, зокрема, від надміру елітних авто — особливо в історичному центрі міста;

— зовсім не всім приємно відчувати поблизу себе відомі моральні вади дійсної влади.

То можна було б порадити редакції газети організувати соціологічне дослідження думки корінних киян на тему: чи хочете ви, щоб Київ залишався столицею України? Гадаю, що їхньою думкою не слід нехтувати.

По-друге, можна поставити і таке питання: чи доцільно зберегти столицю за суттю, але перевести її з Києва у інше місто? Як це зроблено у Казахстані (зовсім нова Астана проілюструвала кардинальні зміни державної політики) і пропонується у Росії (до колишньої столиці — Санкт-Петербургу як символу імперії). За якими показниками визначити таке нове місто: чи має це бути історично сформований мегаполіс або владний заповідник (такими бачаться із Києва, наприклад, Нью-Йорк і Вашингтон). Йдеться про спеціально розроблений комплекс відзнак вибору нової столиці (у Казахстані враховували 32 параметри).

По-третє, може стояти й інше питання: а чи корисно для управління державою зосереджувати всі її вищі органи у столиці? Здається, що цей варіант є рудиментом централізованого імперського способу управління. Такий залишок не має підстав для нашої нової країни, яка задекларувала демократичний розвиток, — хіба якщо не зважати на міцний залишок адептів радянської командної системи в органах державного управління.

Тож було б бажано, щоб й інші ЗМІ привернули увагу спільноти до піднятого «Днем» питання. Це сприяло б запровадженій Президентом розробці нової української Конституції.

Всезагальний рецепт розвитку

Дорогі острожани, не лише три ідентичності завжди існує на світі (див. «День» №216 від 11.12.2007 р.). Їх існує дуже багато: і локальна, і національна, і європейська, і східна, й азіатська тощо. Перш ніж ототожнювати або порівнювати, опозиціонувати себе з кимось (або чимось), постарайся все ж спочатку сам кимось бути і стати кимось. Чи ви вчитеся у своїх університетах, тільки щоб отримувати знання? Хіба нинішня ваша співдружність молодості нічого не варта? Час назавжди зітре всі ваші розбіжності, різночитання, агресії та всілякі неприязні. У сухому залишку буде (і навіки!) єдність і згода ваша в головному: підняття рівня (планки) зростання і розвитку. Хочеш стати особистістю — стань гідним членом своєї нації! Хочеш стати українцем — стань гідним громадянином своєї країни! Хочеш стати громадянином України — стань гідним членом світової спільноти!