Ріст економіки визначить інвестор

Світовий ринок сільгоспсировини досяг насичення, про що свідчить пониження цін на основні товарні позиції. Структура посівних площ в Україні зорієнтована саме на такий сировинний експорт, який становить до 40% від його загального обсягу. Таким чином, ми наблизилися до піку валютних надходжень від експорту сільськогосподарської продукції. Звідси, очікувати суттєвого зростання експорту сільськогосподарської продукції у вартісному вимірі не доводиться, а це загрожує економіці, а разом і державі, колапсом.

Вихід є в рішучій зміні структури агровиробництва, що можливо досягти тільки у ринковий спосіб. Будь-яка реформа, тим більше радикальна, потребує значних коштів. Усередині країни таких нема, позичити неможливо. Можна з упевненістю стверджувати, що не існує альтернативи доступу світового інвестора до ринку землекористування в Україні. Адже тільки спроможний інвестор знає найефективнішу нішу в сільгоспвиробництві, він зацікавлений у подальшій переробці сировини до продукції з найвищим показником додаткової вартості й затребуваності її на світовому ринку за найвищою ціною, щоб перемогти конкурентів у доступі до української землі. Тобто мова йде про інвестування насамперед у наш головний виробничий ресурс — землю аграрного призначення, а в ширшому сенсі — в економіку країни зі створенням високотехнологічних виробництв, розвитком інженерної інфраструктури, логістики.

У цьому зв’язку слід уточнити тезу автора статті про «утвердження права власності всіх громадян на... сформовані земельні ділянки за їх господарським призначенням», оскільки таке право має реалізовуватися за ринковою ціною «без корупції і зволікань» і лише за умов охорони ґрунтів і довкілля. Звісно, нехай вітчизняний інвестор конкурує з зарубіжним за право землекористування, оскільки процес має мати висхідну динаміку з циклом у 7—10 років щодо перегляду ставки ренти. Такий поступ забезпечить цінова конкуренція, переможцем у якій буде той, хто запропонує за оренду земельної ділянки найвищу ціну, а вона зумовлюватиметься вищим, ніж у конкурентів рівнем ефективності її використання, «дотримуючись вимог загальнонаціональних інтересів», як справедливо наголошується у статті Олександра Ковалева. За визначенням Богдана Данилишина, «реформи, які вже тривають та ще заплановані в нас, потрібно перетворити на «технологічні реформи». Які повинні мати головною метою перехід економіки України до сучасних технологічних укладів — ...до вимог третьої і четвертої промислових революцій» (стаття «Україна і світ: чи дрейфуємо ми в одному напрямку?», газета «День» №184, 11 жовтня 2018 р.).

Це знову ж таки прерогатива держави щодо формування сприятливого інвестиційного клімату і прозорих та однозначних регламентів природокористування (на зразок європейських). Прикладом такого підходу стане, серед іншого, запровадження податку на виведений капітал замість податку на прибуток.

Важливою є позиція Олександра Ковалева щодо розвитку вітчизняного фермерства, адже воно має економіко-соціальне значення, покликане не тільки заповнити високоефективні товарні ніші, але й забезпечити робочими місцями ринок праці у глибинці. А без розвитку внутрішнього ринку годі сподіватися на економічне зростання. Для цього потрібно стимулювати поліпшення двох ключових факторів — демографічного і купівельного.

Надання сертифіката (співвласності всього капіталу нації, в тому числі ґрунтів) кожному громадянинові (усім новонародженим також)  — з початком звершення реформи з гарантованим нарахуванням щорічної ренти мотивуватиме громадян до:

• пошуку не лише ефективного землекористувача (щоб отримувати якомога більшу ренту), а й дбайливого господаря, який цілковито дотримуватиметься національних регламентів і стандартів раціонального природокористування;

• безпосереднього формування бюджету Національної земельної установи (всіх рівнів) із рентних доходів на користь громадян;

• цінування громадянства, лояльності до держави;

• турботи про своє здоров’я, піклування про батьків та рідних (зі смертю громадянина сертифікат анулюється);

• дітонародження (бо вони матимуть гарантований дохід);

• охорони довкілля (бо кожен метр квадратний землі є твоїм).

Тож від самого початку звершення земельної реформи потрібно законодавчо гарантувати отримання кожним громадянином частини земельної ренти.

Як наслідок, пропонована система землекористування мотивуватиме громадян до формування ефективних органів державного управління загалом і, зокрема, в царині державного землеустрою та землевпорядкування.

Оскільки проблематика загальнонародної власності на землю і функціонування влади тісно пов’язані між собою, то пропонована земельна реформа передбачає зміну владної парадигми з подоланням усіх наявних вад: відчуженості народу від землеволодіння і від влади, безвідповідальності влади, зрощеності її з бізнесом, корумпованості, відсутності незалежної судової гілки влади. Отже, має бути докорінно змінено також виборчу систему в бік професіоналізації роботи депутатів усіх рівнів.

Чотири десятиліття тому Китай залучив іноземні інвестиції під його головний виробничий ресурс — дешеву робочу силу, а також колосальний ринок споживання. З того часу країна піднялася зі злиднів до першої економіки світу із заможним населенням. Україні потрібно набагато менше інвестицій і часу, щоб здійснити подібний стрибок. За 5—10 років ми можемо стати провідною країною Східної Європи, якщо відкриємо світові ринок оренди сільськогосподарських ділянок. Перші електронні торги прав оренди земельних ділянок засвідчили перспективність саме такого варіанта землекористування. За результатами аукціону було досягнуто середньої річної орендної плати у розмірі 34,3%, що в більш ніж чотири рази перевищує стартову, найдорожче під час торгів продано права оренди на земельну ділянку на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області (на периферії) площею 13 га, де стартова ціна піднялася до 70,73% від нормативної грошової оцінки і становила 157,79 тис. грн. Що вимагається від влади, то це закріплення законодавчо цього процесу та захисту з боку виконавчих органів прав землекористувачів — те, що називається сприятливим бізнес-кліматом, завдяки чому й відбулося «китайське диво».

Порушена у статті Олександра Ковалева (уже третій на тему земельної проблематики) спонукає до невідкладного обговорення її у форматі круглого столу із залученням ширшого кола спеціалістів та політиків-реформаторів.

Адже окреслене завдання стоїть на порозі виборів Президента і Верховної Ради України, наступний термін діяльності яких має стати п’ятирічкою економічного прориву.