Розмова зі світом — через картини

У столичній бібліотеці ім. Василя Симоненка триває виставка юної художниці Анастасії Кобриної. Для охочих отримати ази малювання дівчина проводить безкоштовні майстер-класи. А допомагає 19-річній доньці мама, адже Анастасія не чує і не говорить...

Народилася й виросла юна мисткиня в Луганську. Ще в ранньому дитинстві після перенесених запалення легень та грипу Настя втратила слух. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, дівчинка навчалася в загальноосвітніх школах, іноді вчителі проводили уроки вдома. До Луганського художнього коледжу вона вступала на загальних підставах. Спочатку дівчина займалася скульптурою, а потім більше захопилася малюванням.

Мама все життя присвятила своїй доньці, зуміла виховати її життєрадісною, щирою та комунікабельною. «Ми відмовилися від «тепличного» життя, — розповідає пані Ольга, мама художниці. — Спочатку було з донькою досить складно, я не могла зрозуміти, що вона хоче сказати, які емоції її переповнюють. І я почала просити, щоб Настя малювала все те, що вона хоче передати словами». Малюнки, виконані звичайними олівцями, стали одним зі способів спілкування з рідними. Згодом малюнки стали удосконалюватися, а в дівчинки з’явилося справжнє захоплення.

Настя «літає усі сні», бачить прекрасний світ гармонії та любові. Їй сняться барвисті сни, які вона переносить пензлем на папір. Саме так вона розповідає світові про свої мрії та бажання, про ставлення до природи і людей. На її картинах космічні польоти і мандрівки морями, мальовничі дивокраї, старовинні замки, міста, птахи, тварини...

Допомагає організовувати виставки, зокрема у Києві, Ніна Локоть, котра працювала в обласній бібліотеці Луганська. Ще там вона опікувалася центром «Джерело» для людей з особливими потребами. Там і познайомилася з юною художницею. Після окупації рідного міста всі вони, як справжні патріоти, змушені були залишити свої оселі й переїхати в різні міста України. Приємно вражає гарна українська мова, якою розмовляють ці луганчанки. Також Ніна Яківна продовжує підтримувати талановитих людей, які вимушено залишили окуповані території Донбасу й сьогодні зустрічаються на творчих заходах у бібліотеках Києва. Настину сім’ю прийняв Миргород Полтавської області. Майже під Новий рік Анастасію Кобрину взяли до Миргородського художнього коледжу на факультет художньої кераміки.

Талановита дівчина постійно вдосконалює свою майстерність, дуже багато працює і з радістю навчає всіх охочих.