РЯДКИ З ЛИСТIВ

Хто правий, хто винуватий?

Із великою цікавістю читаю статті про Одесу, що публікуються в газеті «Ор Самеах». У номері за 5 квітня 2007 р. (№ 561) у статті «Правда про початок окупації» розповідається про книгу «Окупація Одеси. Рік 1941». Автору, неймовірно порядній людині, Олександру Черкасову, московське начальство ставило незрозуміло які цілі й завдання, даючи вказівки на підрив німецької комендатури в Одесі в жовтні 1941 р., i заради чого прийняли страшну смерть тисячі земляків. «Не думаю, що, плануючи цю акцію, радянське командування не здогадувалося про наслідки й ту незавидну долю, яка спіткає громадян Одеси...», — пише Черкасов.

Так вийшло, що після прочитання статті про Одесу ми з чоловіком пішли на кладовище відвідати могили батьків — учасників Великої Вітчизняної війни. Уважно вдивляючись у фотографії батьків на пам’ятниках, я побачила осіб, повних страждань від пережитих подій у час громадянської та ВВВ. І мені незрозуміло, чому ми, діти війни, наші діти й онуки повинні жити в таких умовах у нашій самостійній державі в цей мирний час?

Передусім обранці народу не повинні зраджувати свою націю. Чому б їм зараз не подати заяву про вихід зі складу парламенту й не покинути Верховну Раду? Заради чого всі події, що відбуваються в даний момент? Заради корисливих цілей, владних амбіцій або «курсу на Росію», яка подібна барлогу для нас? Скільки може Ющенко підписувати з вами Універсали й меморандуми?

Порушення внаслідок зрушення

Акти вандалізму в Україні відбуваються один за одним. Неначе керовані з єдиного центру й єдиною умілою рукою. Після осквернення єврейського кладовища в Одесі, недавно було опоганене мусульманське — у Сімферополі, розбиті угорські пам’ятні знаки в Береговому (Закарпаття). Хтось наполегливо старається продемонструвати всьому світу, що іншим націям в Україні жити стане некомфортно. А, вiрогiдно, й зовсім неможливо, а то й небезпечно.

Цікавий збіг. Як тільки наша влада починає свою чергову боротьбу за панування, свої прямі обов’язки вона виконувати вже не в змозі... Це й зрозуміло: відволікаються сили, увага, кошти й навіть саме бажання що-небудь робити. Цим-то завжди й користуються — спокійно творять усякі безчинства. Попутно, щоправда, озираючись на реакцію суспільства. А реакція (особливо в ЗМІ) повинна завжди бути своєчасною й безпощадною — публічна швидка ідентифікація тих, хто робить такі жахливі речі й таке ж швидке публічне осудження їх усім світом!