Що б я хотів змінити в Україні?

Будьмо правдиві!

Останнім часом моя мама повертається з роботи зі слізьми на очах. А бабуся плаче відкрито, тихенько, не кажучи ні слова. Вона хвора, кожного дня потрібні ліки, а грошей нема. Раніше бабусі аптека відпускала ліки безкоштовно як учасниці Великої Вітчизняної війни. На папері ці правила й тепер записані. Але то тільки на папері. В період літніх канікул я просиділа вдома, не було за що поїхати куди-небудь: у табір відпочинку чи в трудовий табір просто попрацювати. Раніше все це було доступне кожному учневі. Мені не віриться, що таке було. Це більше схоже на казку! Кожен учень має одержати добру освіту і бажану спеціальність. Щоб у житті було більше радості, а не смутку.

Насправді все навпаки. Після закінчення школи переважна більшість учнів не знає куди подітись. Немає грошей! В основі життя — гроші. На знання ніхто не звертає уваги. Гроші — ось що вирішує твою долю!!

Конституція України надає право на одержання освіти (середньої, вищої) безкоштовно. Те ж стосується й медичного обслуговування. Виходить, Основний закон держави написаний просто так?! Ось, мовляв, Закон є, а ви, люди, можете не виконувати?!

Чого нам не вистачає? Правди!

Слово «правда» я кожного дня чую в школі, вдома, на вулиці. Бути правдивими — клянуться президенти, партійні й державні діячі.

Біблія наголошує на правді й справедливості. В народі говорять, що від брехні до тюрми один крок. Це справді так. Хіба були б оті страшні війни, якби між керівниками держав у взаємовідносинах була правда? Не було б. І так у всьому складному житті. Поняття правди складне й дуже об'ємне. На мою думку, тема правди повинна бути на першому місці в школах, технікумах, вузах.

Згадаймо народне: неправдою весь світ пройдеш, та назад не вернешся! Ольга НЕСТЕРЕНКО Кіцмань Чернівецької області

Я хочу, щоб люди посміхалися

Протягом багатовікової історії України спостерігається її перебування час від часу в ярмі то монголо-татар, то польської шляхти, то Австро-Угорщини, то Російської імперії. Український народ намагався якимось чином боротися проти загарбницької сили однієї держави, коли приймав допомогу іншої, тим самим затягуючи наступний зашморг у себе на шиї. І так — упродовж віків. Здавалося б, що вже зруйновано все, вже знищено дух українства, та Вкраїна поставала із попелу, воскресала з новими силами, новим життям, продовжуючи боротьбу. Та ось наче сам Бог уздрів страждання українського народу і відгукнувся на палкі його прохання. Так несподівано й неждано наша країна здобула довгоочікувану незалежність. Для когось це є найбільшою подією за всю історію існування України, для когось — як сніг на голову. Ось і виходить, що дехто й досі не може прийти до тями і все згадує минулі «роки застою», коли була такою дешевою ковбаса. Та хіба в цьому сенс життя? Ми здобули те, що належить кожному в цьому світі, — незалежність. Так, нам справді важко, і шкода, що наша воля існує тільки на папері, та хто казав, що буде легко? Без боротьби та спільної праці нічого просто не дається. Нас нема кому повести за руку до кращого життя — ми самі маємо це зробити. За наше життя покладено не одну тисячу людських життів, пролито немало материнських сліз, і ми просто повинні справдити надії та сподівання наших предків.

І я нічого не хочу змінювати в Україні, я хочу вдосконалити людей, які в ній живуть. Я люблю й шаную все, що надбано віками, викохано материнськими руками. О. Довженко казав: «Один у калюжі бачить бруд, а інший — зірку з неба». Я хочу бачити усмішки серед натовпу не тільки на святах, але й щодня. Я просто хочу, щоб кожен навчився цінувати те, що має зараз, аби не плакати, втративши його потім. Не потрібно дивитися назад, не потрібно чекати завтра, треба діяти негайно, аби зустріти новий день з гарним настроєм і подарувати його тим, хто навколо нас.

Усе починається з нас, а не з депутатів чи Президента, від яких ми очікуємо нового прийнятого закону. Світ може змінити кожен, кожен може і зганьбити все здобуте раніше. Тож будьмо просто людьми, просто живімо, радіймо кожній хвилині лише через те, що вона є. Світлана ПЛАКСІНА Київ

Потрібні реформи і турбота про молодь

Я дуже вдячний вашій газеті за цей конкурс, адже він дає можливість самовиразитися, а це дуже важливо для молодих людей, особливо в наш час. Дуже приємно, що думки, мрії та надії молодого покоління можуть оцінити інші люди за допомогою вашої прекрасної газети. Я гадаю, що в майбутньому, якщо це буде можливо, у вашій газеті повинна з'явитися окрема «молодіжна» сторінка.

Економічна ситуація в нашій країні дуже тяжка: потрібні реальні реформи і перетворення. Основою економіки будь-якої країни є малі підприємства, які треба підтримувати, а не давити податками і зборами. Треба також припинити фінансування і закрити збиткові підприємства, а людям дати нову роботу і гідну оплату праці, а для цього треба виробляти корисну продукцію, яка буде користуватися попитом.

Більше уваги, турботи і допомоги потрібно надавати молодому поколінню, адже молодь — це майбутнє України, її завтрашній день. Вживання наркотиків — головна проблема нинішньої молоді, і з нею треба боротися. Спорт — це здоров'я, і його розвиток сприятиме процвітанню нації загалом. Якщо молодь виросте розумною, здоровою, культурною, освіченою, відданою своїй Батьківщині, то майбутнє України в ХХI столітті забезпечено. Максим ЩУР, 16 років Київ

Конкурс для наших юних читачів від 8 до 18 років «Що б я хотів змінити в Україні?» закінчився 1 травня. Імена призерів — авторів найкращих творів — будуть оголошені 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей.