Що б я хотiв змiнити в Українi?

Іноді я дуже дивуюся: як могла наша Україна так занепасти у руках недбалих хазяїв? І як могли допустити до такого люди, що живуть на нашій благодатній землі? Я часто чую запитання, повне гіркоти: «Чому люди нині так жорстоко ставляться одне до одного?» І мене воно хвилює. Та, здається, останнім часом я знаходжу відповідь на нього. Людина не може нормально працювати, не отримуючи заробітну плату, постійно хвилюючись за рідних, а передусім за дітей (яке їхнє майбутнє?), вона втрачає душевну рівновагу. Це виливається у стреси, постійне нервове напруження. Звідси і нестриманість, від якої до жорстокості — один крок.

Та є в жорстокості ще одна причина: нині з’явилася категорія людей, які задля власного збагачення, у прямому розумінні, йдуть по трупах. У них немає таких понять, як мораль, честь, совість. Їх жага збагачення та влади знищує все на своєму шляху. Кажуть, тільки такі люди домагаються успіху, але я ніколи не стану такою.

Не всі мої ровесники налаштовані так само. Бо про їхнє виховання, дозвілля мало хто думає. Навіть у школі іноді забувають про звичайні дискотеки. А на широко розрекламовані «суперакції» може піти не кожен.

Ще одна проблема у сучасної молоді — спокуси «з вулиці». Сьогодні гостро стоїть питання підліткового алкоголізму: дуже багато не тільки юнаків, а й дівчат палять, і навіть не хочуть чути про шкідливу дію куріння на людський організм. Вони вважають, що це модно, це додає їм ваги у компанії. Ці помилки згодом дуже важко виправити. Особливо наболіла тема — наркоманія серед підлітків. Ми всі повинні простягнути руку допомоги цим юнакам та дівчатам, витягти їх із наркотичного дурману, щоб згодом вони стали справжніми людьми.

Молодь — майбутнє країни, і тому саме її проблеми потрібно негайно вирішувати. А для цього потрібні зміни.

Я багато чого хотіла б змінити в Україні. Та перш за все, щоб керували нею гідні обранці народу, справжні, а не словесні патріоти, професіонали у своїй справі. Тільки тоді при народній підтримці перетворять Україну на розвинену, багату державу Європи. Об’єднані такими лідерами люди-учасники спільної справи будуть поважати одне одного, допомагати одне одному.

Я хвилююсь за долю Батьківщини та її народу й хочу, щоб перші ковтки жаданої свободи та незалежності Української держави не мали гіркого присмаку.

Анастасія БЄЛОВА,

15 років, Київ

Щось змінити в Україні може тільки президент?

1. Я б погасила зовнішній і внутрішній державні борги. 2. Я б підвищила пенсії і зарплати та знизила б податки. Від цього б людям полегшало. Люди купували б продукти і все необхідне. І гроші з крамниць ішли б на нові зарплати. А ще є гроші з податків. На ці гроші я поліпшила б харчування для солдат у армії, постачала б у дитячі будинки все необхідне, дала б пресі більше грошей, а також — охорону. Тому що журналістів часто вбивають. Створила б благодійний фонд, з якого всім дітям кожного тижня роздавали б іграшки і шоколадки. Ось що я зробила б, якби була президентом. Марина ВАЖЕНIНА, 11 років Коментар мами Що-небудь змінити в Україні, як твердо впевнена Марина, може лише президент. Дочка немолодих бюджетників (тобто маргіналів), п’ять років як напівсирота, має безробітного брата-призовника — цим пояснюються її пріоритети й заклопотаність проблемами армії, пенсіонерів і дітей. І насамперед — заборгованості та боргів, хоч як вирішити їх, вона не знає. З повагою і побажаннями успішної діяльності колективу «Дня» мама Марини

Якщо зроблю я...

#TБезробіття — причина браку грошей і, може, навіть причина нудьги! Сидиш удома, їсти немає чого, грошей немає — нудьга! А тепер друга проблема, житлова. Помешкання в тебе немає, сидиш на вулиці, а якщо пощастить, то в притулку, навкруги чужі, незнайомі люди. Якось можна звикнути, але життя все одно не в радість. А проблема забруднення — це взагалі. Від неї погано не лише людям, а й іншим істотам: звірам, птахам. І навіть не лише тваринам, а й рослинам. Причиною забруднення є вихлопні гази, дим. Забрудненим повітрям дихає багато людей. Від цього можна підхопити вірус. Є ще купа інших проблем. Злочинність, несправедливість до різних людей: учнів і просто робітників.

Але не будемо говорити про проблеми. Треба поговорити, як їх вирішувати. Той спосіб, який вибрала я: якось допомагати тваринам або довкіллю. Можливо, навіть працювати в притулку для тварин. Якщо я що-небудь зроблю, зробить подруга, допоможуть батьки, то, можливо, як-небудь вирішимо проблему. До речі, я ще забула про проблему продажу алкоголю неповнолітнім і про продаж відео не для дітей, так би мовити. Від цих проблем я знепритомнію!

Євгенія БОРСЮК-ВАСИЛЬЄВА,

5-й клас Кловського ліцею іноземних мов N 77, Київ

Біда наша — у страшній байдужості ...

Я за своїм характером оптимістка, надіюся на краще, хочу багато змінити в існуючому світі, але часто в душі з’являються біль і смуток, бо біда наша в страшній байдужості, пасивності, які іржею роз’їдають душі людські.

...Ми тим і відрізняємося від братів своїх менших, що наше серце завмирає, зачувши чарівну мелодію, або посилено б’ється, схвильоване щедрими поетичними рядками. Гірко стає, коли розмовляєш з однолітками, одягненими в усе імпортне, які не пам’ятають, коли востаннє тримали в руках книжку художньої літератури, які з музичних творів визнають лише рок, а з фільмів — відео.

Я теж дитя свого часу, і, мабуть, багато названих недоліків характерні певною мірою і для мене. Але я вважаю, що життя без духовної культури — бідне, навіть безглузде. Події останніх років дають підставу сподіватися на відродження нашого суспільства, проте потрібно бути не пасивними спостерігачами, а активними, енергійними учасниками цього процесу і ставити високі вимоги насамперед до самого себе.

Світлана ГОНЧАРЕНКО,

11 клас, Одеса