ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Питання створення парламентської коаліції, рішення судів про заборону публікації результатів виборів — чи не найбільше хвилювали громадян країни. Детальніше про ці та інші події тижня — у традиційній рубриці «Дня».

Мар’ян ЖИТАРЮК , докторант Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка:

— Як не парадоксально і як не прикро, але четверговий протокол намірів про створення демократичної коаліції у складі трьох — БЮТ, «Нашої України» та Соцпартії — не зняв політичної напруги в суспільстві, не прояснив ситуації. Тут, на жаль, мають рацію ті політичні експерти, які вважають, що першопричина «тяжких родів, у муках», щоб не було криве (за Р.Безсмертним), — не щирі наміри і чіткі правила гри в майбутньому (хоч це теж необхідно), а страх, способи, методи і механізми недопуску до крісла прем’єра Юлії Тимошенко або ж формалізації цієї посади, тобто «прописання» безправ’я майбутнього прем’єра на папері вже нині, як це було у лютому 2005 року. Страх перед сильним, непідвладним і, головне, непередбачуваним (не кажу — безпомилковим) політиком здатен об’єднати і «нашоукраїнців», і регіоналів. Але це об’єднання, якщо воно матиме місце, буде початком кінця згаданих партієподібних структур і, за іронією долі, розв’яже руки Ю. Тимошенко в майбутньому. У нинішній ситуації реальна влада БЮТ може мати для Тимошенко гірший вислід у перспективі.

Початок тижня був ознаменований оголошенням офіційних підсумків голосування у викладі втомленого Голови ЦВК Ярослава Давидовича, які досі не оприлюднено. Мене вкотре вразила інертність нашого суспільства, байдужість («моя хата скраю...»). Понад десяток політичних сил, які не пройшли до парламенту, звинувачують владу, ЦВК у фальсифікаціях, помилках тощо, а суспільству — починаючи від чинної ВР і до пересічних громадян (в т.ч. й пресі!), — виявляється, байдуже, чи обрана у березні влада справді легітимна, чи ні. На мій погляд, обов’язком і справою честі для влади, для усіх парламентських політичних сил був би перерахунок, який показав би справжню чесність і порядність, а не вдавану, на кшталт тієї, що у передвиборчих агітаційних гаслах, і, що найважливіше, підтвердив би чи спростував легітимність майбутнього парламенту. За умов, коли в десятку великих міст до міських та обласних рад визнано вибори недійсними або ж такими, де необхідно перелічити бюлетені, стверджувати про чесні вибори якось нечесно.

У міжнародному житті подія номер один — вдале збагачення урану Іраном. З одного боку, це погано, бо, по-перше, в перспективі може призвести до подальшої мілітаризації світу, по-друге — яка ціна розвідкам Ізраїлю, США, Росії тощо, якщо здійняли такий крик?! З іншого боку, тут є певний позитив: фактор реального стримування антиарабської істерії, зміна акцентів і в подальшому ведення діалогу з Іраном та іншими країнами арабського світу як із рівноправними партнерами, а не лише як з поганими хлопцями-терористами.

Артем БІДЕНКО , політолог, Асоціація зовнішньої реклами України:

— Найкраще, що відбулося за цей тиждень — це увага Президента Ющенка до поведінки його підлеглих. Маю на увазі історію з машиною Олексія Івченка, купленою за гроші громадян України. Те, що Президент побачив порушення, назвав його і навіть засудив, — це серйозна перемога. Не демократії, але нормальної кадрової політики. Можливо, надалі чиновники задумуватимуться перед тим, як обирати найдорожчу машину для найпримітивніших своїх потреб. Що ж до демократії, то її панування надало цього тижня українцям лише привід посумувати. Адже ніяк інакше, аніж «розгулом демократії» не назвеш численні рішення судів про заборону публікації результатів виборів або проведення першого засідання Київської міської ради. Таким чином, оприлюднення результатів виборів і входження країни в нормальне русло життя затримується на невизначений період — поки не вгамуються усі любителі рівності та справедливості.

Олена СЛЬОЗКО , старший науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України:

— На цьому тижні обурила недбалість тих, з чиєї вини відключилося світло в Інституті хірургії і трансплантології АМН України, коли на операційному столі лежав пацієнт із відкритою грудною кліткою. Слава докторам-професіоналам, які при світлі ліхтарів проводили маніпуляції на серці. Дивно, як таке може відбуватися! Адже ми живемо не у воєнний час, коли відключення світла вважається нормальним, коли герої-лікарі роблять операції в наметах, а в століття космічних технологій і супутникових телекомунікацій.

Вадим ШИПУЛІН , директор Національного музею медицини:

— З приємних подій тижня — виграний Музеєм медицини судовий процес проти Національного медичного університету ім. О. Богомольця та Міністерства хорони здоров’я. Господарський суд м. Києва повністю задовольнив наші вимоги щодо передання будівлі, у якій знаходиться музей, у його власність. Якщо не буде оскарження чи апеляції до Апеляційного суду, то з 15 квітня рішення вступить у законну силу. А негативною є та ситуація, яка склалася в нашій країні загалом. Несформована коаліція, бездіяльність та повна невизначеність для більшості представників влади впливає на все наше життя. Бо всі чекають на нові призначення, сидять на своїх портфелях і нічого не роблять. Як, до речі, не робили і останні шість місяців виборчої кампанії. А як відомо, найбільш важко чекати та наздоганяти. Так от зараз ми чекаємо...