Що ми знаємо про свою батьківщину?

Українці невеликих міст, селищ і сіл — завжди в полі зору «Дня». Причому ми прагнемо привернути увагу не тільки до проблем глибинки, а й особливо до тих громад, які самі активно роблять «свій світ» змістовнішим і цікавішим. Згадати хоча б село Левки, сорок пенсіонерів якого самотужки заклали парк і відремонтували клуб та автобусну зупинку. Або ж невеликий Ольгопіль на Вінниччині, де завдяки фермеру-ентузіасту Павлу Каленичу щороку відбуваються кінноспортивні змагання, чемпіонат області з веслування на байдарках і каное та експонуються найкращі світлини фотовиставки «Дня». Усі, що роблять зусилля для посилення позицій Розуму, — наші герої. Лист пана Василя Федчука з Волині, що його публікуємо сьогодні, — також про те, як села можуть зробити свою історію «живою».

У жителів сіл нашого краю донедавна фактично не було свят, пов’язаних з їх історією, пошанування тих, хто зробив відчутний внесок в їх оновлення і розбудову, вклав своє вміння у те, щоб наповнити багатим змістом щоденне життя і зробити його красивішим. Урочистості проводили, зазвичай, лише з нагоди поважних ювілеїв міст і героїчних дат радянського періоду.

Ця сторінка в області кардинально почала мінятися після виходу в світ книги історика і краєзнавця, заслуженого працівника культури України Григорія Гуртового з Торчина «Волинь — край козацький» та документального нарису письменника з Луцька Олега Бермана про 900-річне село Старий Чорторийськ, що на Маневиччині. Готуючи їх презентацію, місцеві активісти запропонували організувати справжні свята. З широкою програмою: розповідями авторів цих книг про животворні витоки нашого родоводу, визначні історичні постаті краю і цих населених пунктів, вшануванням представників різних поколінь, фотовиставками на цю тематику, концертом професійних і самодіяльних артистів.

У Рожищенському районі першими підхопили ідею проведення свята села в Доросинях. Тоді саме вийшла друком художньо-документальна книжка вчителя місцевої середньої школи, випускника Московського літературного інституту Степана Курила-Шванса «На шляхах звивистих» (перша з майбутньої трилогії про це село). Її поява була приурочена також до знаменної дати — 550-річчя писемної згадки про Доросині в давніх польських хроніках. Книжка дала багатющий матеріал для укладання літературно-історичного сценарію вечора. Степан Миколайович розповів присутнім про працю над цим твором і походження назви села.

До програми святкування члени оргкомітету, депутати сільської ради, вчителі прилучили тоді екскурсію для гостей залами оновленого музею історії села та ще низку цікавих моментів: благословення цієї події настоятелем місцевого храму, спогади старожилів і ветеранів національно-визвольних змагань, виступи вихованців школи попередніх випусків, зокрема письменника Ігоря Павлюка.

Сільський голова Василь Слипець повідомив односельчан про початок давно очікуваного ремонту глядацької зали Будинку культури за кошти з обласного бюджету. Він вручив диплом про надання звання Почесного громадянина Доросинь агрономові Андрію Третяку. У конкурсі на кращу садибу перемогли Віктор Яручик і Петро Романюк. Було вшановано майстра-різбяра Василя Вірного і вишивальницю Марію Боярську. Аматори сцени подарували пісні усім присутнім на святі.

Волинське телебачення про цей захід підготувало цікаву передачу. Вона спричинила ланцюгову реакцію. Краєзнавці з інших районів почали по-новому читати книгу «Історія міст і сіл України». У томі про Волинську область звертали увагу саме на ювілейні дати заснування своїх сіл і селищ. Згодом багато фактажу знаходили в наукових збірниках, у яких друкують статті і розвідки вчителів історії і пошуковців про населені пункти області.

До відзначення цих дат у кожному селі, зазвичай, готуються заздалегідь. Прагнуть усією громадою зробити рідному селу, а отже, і собі гідний подарунок: відремонтувати школу чи клуб, провести вуличне освітлення, полагодити дороги, закласти нові сквери чи алеї, квітники, облаштувати спортивні майданчики, при в’їздах встановити знак про рік заснування і написати пісню-гімн про рідне село. В населених пунктах, де цього досі не було, як-от у Маяках, Рудці-Козинській, Вовчаку — першій стоянці загонів УПА, — відкрили пам’ятники повстанцям, борцям за незалежність України.

Позитивним є те, що такі святкування зараз стали масовими, а уродженці населених пунктів — знані фермери, підприємці — допомогли і допомагають фінансами в організації цих дійств.

Із чималого переліку змістовно проведених Днів села чи селища виокремлю лише кілька: в Зимному Володимир-Волинського, Холоневичах Ківерцівського, Залухові Ратнівського, Мельниках Шацького та в інших районах. А ще останнім часом кіноаматори зняли чимало документальних фільмів про історію своїх сіл. Дуже похвально, що за ці 15 років у місцевих видавництвах завдяки старанням їх директорів Миколи Богуша, Дмитра Головенка та Ірини Борейко побачили світ майже 130 книг і нарисів про волинські села.

...Буду радий, якщо ця розповідь прислужиться в організації і проведенні подібних святкувань у інших областях.