Щирі слова вдячності Ліні Костенко

Дорога пані Ларисо, я не раз вітала Ліну Костенко з Днем народження за допомогою газети «День». Дозвольте й цього разу, дещо із запізненням, передати щирі слова вдячності поетесі за творчість, за справедливу, проукраїнську позицію, за вболівання за долю України. Здоров’я їй і шани від прихильників її таланту!

Я не знаю, чи любить Ліна Костенко пиріжки з вишнями, але мої учні з кулінарного ліцею десь чули про таке вподобання поетеси й напекли пухких, запашних струдлів, принесли їх у клас на зустріч із шанувальниками поезії Ліни Костенко в День її народження. Ми читали вірші Ліни Василівни, слухали поезію в авторському виконанні, бажали заочно здоров’я та творчого натхнення поетесі й смакували пироги з чаєм. А ще Володя Семенюк з 12-А підготував нам відеоматеріал, де Ольга Богомолець своїм чарівним голосом виконує пісні на слова Ліни Костенко. Я вкотре дозволю собі не погодитися зі словами Ліни Василівни: «Поезію читають диваки, поети не потрібні вже нікому». Ще й як потрібні! Слухаючи вірші у виконанні моїх учнів, я вдивлялась у їхні світлі обличчя й дивувалась, як ці молоді люди, майже всі повнолітні, бо школа в нас вечірня, зуміли так тонко й невимушено душею й серцем відчути, доторкнутись чар Слова Поета. Окремі учні, яких іноді важко заставити прочитати зайву сторінку підручника, декламували напам’ять Ліну Костенко з таким натхненням! Хіба це не доказ того, що поетеса має воістину Божий дар слова. На класному столі біля яскравого букету весняних тюльпанів ми розмістили виставку статей із газети «День» про Ліну Костенко. Тут і матеріал п’ятнично-суботнього номера за 15 — 16 березня «Нонконформізм, що надихає». У центрі виставлених матеріалів книжка «Річка Геракліта» — подарунок, надісланий нам вашою газетою декілька років тому. На столик кожен із присутніх поклав свій улюблений вірш поетеси. Вони всі такі різні: тут є й «Світлий сонет», «І як тепер тебе забути», «Отримала я ненаписаний лист», «У запічку гномик плямкає» — всіх не перерахувати.

А я доповнила цю виставкову збірку віршем «Чоловіче мій, запрягай коня». Він написаний ніби про мене. Я не перестаю дивуватись, як Ліні Василівні вдається писати про те, що так хвилює кожного з нас, таке враження, що поетеса дивиться на світ нашими очима. Ще раз наші вітання Ліні Василівні з Днем народження, бажаємо їй усього того, чого вона сама собі бажає. Ми приєднуємося до слів народного артиста України Володимира Петріва: «Перед Ліною Костенко я на колінах стояв би. Хотілося б, щоб вона творила ще принаймні років сто».

Ліна Василівна — це якийсь особливий, окремий світ на фоні того, що нас оточує сьогодні. Від усвідомлення, що в Україні живе така людина, стає тепліше на душі й затишніше.

«День», пиши нам про Ліну Костенко, друкуй її вірші, це нам даватиме зайвий привід пишатися, що ми є українці!

Із великою повагою й любов’ю

Мирослава БУРЛЄЄВА та її учні з Вінниці