Спокою — нема, оптимізм — залишається

Цей тиждень став досить неспокійним для жителів країни. Адже негаразди у парламенті змушують українців непокоїтися про стабільність державної політики і, як наслідок, економіки. Та незважаючи на це, українці готуються до Великодня і сподіваються на краще.

Олександр НЕМОВ , соціолог:

— Без жодного сумніву, найголовнішою подією тижня, що минає, для мене стало голосування у проекті «Великі українці». Те, що було справедливим і що ні, згадувати не будемо, бо ваша газета вже сказала з цього приводу все. Але я наголошу на тому, що ми не можемо порівнювати сучасників з історичними постатями. Упевнений, що переможцем буде Тарас Шевченко, адже саме ця постать об’єднує всі регіони країни. Саме за нього я й голосував. Наступним, напевно, негативним моментом є те, що у Верховній Раді панує повний хаос. Депутати не можуть знайти спільної мови, як наслідок — чутки про розпад коаліції та відставку уряду. Чесно кажучи, складається враження, що подібна ситуація комусь вигідна. Наступне — вибори мера міста. Іноді це нагадує просто якийсь балаган, особливо коли досить серйозно Дядя Жора із Comedy Club балотується на пост мера. Також негативним вважаю те, що в Криму на одному із кладовищ здійснили акт вандалізму над могилами кримських татар. Те, що татари і кримчани не можуть розібратися із власною територією, — це одне. Але не потрібно посягати на могили. Це вже ознака слабкості. Що до особистого і радісного, то нещодавно перечитав нову книгу Умберто Еко «Повний назад». У ній зібрано ряд статей та виступів, написаних з 2000 по 2005 рік. Автор приділяє увагу злободенним темам: 11 вересня в Нью-Йорку, афганська війна, війна в Іраку... Ще велику увагу автор приділяє своїй рідній Італії. Про події, що сталися за час правління Берлусконі, дуже цікаво читати і осмислювати їх. Тож раджу, адже розповідь гостра й неодмінно цікава.

Маргарита ПІДЛУБНА, заступник керівника юридичного відділу:

— На цьому тижні вразила звістка про смерть відомого композитора і поета Михайла Таніча. Думаю, що всі пам’ятають такі відомі пісні, як «Чорний кіт», «Коли друзі зі мною», «Не забувай». Під ці пісні ми росли, і зараз їх знають та люблять наші діти. Це негативна новина. Ще негативним є те, що наше міське телебачення просто-таки заполонила передвиборна реклама. Що позитивного? Радує те, що культурне життя в Києві не стоїть на місці. Ось минулими вихідними в «ПінчукАртЦентрі» відбулася презентація чудових робіт Маріко Морі. Ми отримали велике задоволення від ультрасучасного мистецтва. Хоча новими її ідеї я не назвала б. А ще наступного тижня буде велике свято Паски.

Ян КОЗЕЛЬСЬКИЙ , краєзнавець, Стара Синява, Хмельницька область:

— Учора повернувся із поїздки до Житомира. Зустріч із президентом Товариства дослідників Волині Миколою Кострицею залишила гарні враження. Обговорили організаційні питання про проведення влітку 2008-го міжнародної конференції в Антонінах. Ідеться про відродження цього мальовничого, багатого на історичні пам’ятки селища. Приємно, що про участь у запланованому заході вже заявили представники молодої генерації науковців і краєзнавців.

Натомість зустріч у Карпатах із відомим ясновидцем Данилом Ничаєм змусила зажуритися. Пан Данило складає не вельми певні прогнози для країни. Підстави для цього очевидні. Адже те, що твориться у парламенті, на добрий настрій не налаштовує. Коли вже припиниться це гетьманування?! Глибинка, де минають мої дні, цього не сприймає. Прагне спокою. А спокій, як кажуть, тільки сниться. Як депутат районної ради, із сумом спостерігаю, що ріжуть на шматки земельний пиріг, від якого селянам перепадають лише жалюгідні крихти. І це чиниться у межах законодавства... Перед православною Паскою знову підскочили ціни на продукти харчування. На жаль, не кожному доведеться заповнити пасхальний кошик усім, що необхідно до цього світлого свята. Але оптимізм є. Бо починаються городи, люди самі собі дадуть раду. Будемо з картоплею...

Леонід БОГАТИРЧУК , генеральний директор лікувально- оздоровчого центру «Ельбрус» (м. Житомир):

— Добре те, що я отримав запрошення до Нью-Йорку на засідання Глобального центру здоров’я під керівництвом Мелінди Гейтс, дружини Біла Гейтса. Але не дуже добре те, що запросили мене з тим, щоб я приїхав за власні кошти і ще купив стіл за $10 тис. На цьому столі, який буде потім викуплений, відмітять, хто сидів за ним, хто був на конференції. Але я не маю великих грошей, тому відчуваю негатив у настрої. На цьому зібранні, яке проходить раз на рік, вручають премії в $1 млн. за великі здобутки в охороні здоров’я в усьому світі. І не питають, куди премія піде. Я — номінант на цю премію, але не реципієнт, тому такі гроші не отримаю. Я також в очікуванні, бо є номінантом на премію Конрада Хілтона, сума якої $1,5 млн., тобто, це більше Нобелівської премії. Чекати треба два місяці, надії, звісно, мало, бо необхідно мати операційний бюджет не менше $800 тис. У мене такого бюджету немає. Мій проект розглядають як цікавий, вдалий, але необхідно чекати. З негативу — те, що всередині нашої країни: з причини постійних «розборок» у Верховній Раді не міг зустрітися із членами трьох її комітетів: соціальної політики, екології та охорони здоров’я. Образливо, що в Давосі, де я був у минулому році на Всесвітньому економічному форумі, до нас ставились значно уважніше, ніж в рідній країні. Виходить, що там, де це більше потрібно, де є відповідний вітчизняний виробник, ми довго не можемо дочекатися якогось позитивного рішення. А проекти наші спрямовані на покращання здоров’я українських громадян. Наприклад, «Зміцни своє здоров’я власними силами».