Справедливий закон — обличчя держави

На сторінках багатьох газет, радіо, телебачення вже близько дев’яти років триває дискусія про розмір пенсій. Результати цієї багаторічної дискусії усім добре відомі: ніяких змін на краще не відбулося, і навіть не затверджена концепція пенсійної реформи.

Новий закон про пенсійну реформу до Верховної Ради повинен подати «державний службовець», такий же «державний службовець» цей закон буде приймати. Нормальний і справедливий закон — то, насамперед, обличчя держави, її ставлення до громадян. Справедливість — це той підмурок, на якому тільки може будуватись і триматись держава.

Гірко й важко дивитись, як той «державний службовець» ставиться до 13,4 млн. пенсіонерів, а також до дітей, особливо калік та дітей одиноких матерів. Здається, що тільки державні службовці мають право на повноцінне життя, оскільки на всіх грошей не вистачає. Оце така справедливість у нашій державі, і на цій основі «державний службовець» думає влаштувати її майбутнє. Десять років «державний службовець» керує державою, і кожен рік стає все гірше й гірше. І марні сподівання пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення на справедливість. Якщо грошей не вистачає, то повинно не вистачати всім, а не тільки тим, хто все життя орав, сіяв, добував вугілля тощо. А хто все життя просидів у конторі — для нього гроші є, незважаючи на те, що за останні десять років він зробив «багато», щоб було менше хліба, заліза, вугілля...

«Державний службовець» ніколи не зрозуміє, що пенсіонери — всі рівні, і їхня пенсія визначається тільки стажем роботи і розміром зарплати.