Сучасний світ не є чорно-білим

Що значить для мене європейський, західний вибір України? Коли б московсько-російське царство не загарбало б свого часу наші споконвічні землі, то ніякого питання про європейський вибір не стояло б, і Європа була б серед нас, і ми, природно, були б у Європі. Таким чином, виходить, що після татаро-монгольського іга російськобільшовицьке поневолення відкинуло наш народ на 200-300 років назад і примусило шукати нові шляхи напередодні ХХІ віку.

Отже, європейський вибір України є економічним, політичним, культурно-побутовим і філософсько-релігійним розмежуванням з російськоазіатським світом. Цей вибір не має альтернативи, бо Росія стала на шлях відновлення своєї імперії, практично вдалася до тиску на Захід і насамперед на Україну.

Не так давно головний редактор московської «Независимой газеты» сказав, що, мовляв, Росія є великою державою, але без України вона залишається інвалідом.

Європейський вибір українського народу є інстинктом самозбереження і шляхом до «ситої і взутої» західної цивілізації не заради теоретично-туманної ідеології, а для того, щоб вижити і зберегти власну державу. Сучасний світ не є чорно-білим, і гітлерівський нацизм не був випадковим, відчувається постаріння європейської цивілізації, лунають постріли в Ольстері, Країні Басків і на Балканах, відчувається відсутність єдності в політичній, економічній та воєнній стратегіях.

У той же час ще свіжий в пам'яті вікопомний подвиг Великої Британії у 1939-1946 роках, розквіт оптимізму і впевненості французів, глибинні зміни в Німеччині та Іспанії. На порозі неповнооб'єднаної Європи чітко вимальовується поєднання молодого та буйного світу східноєвропейських народів з досвідом і цивілізацією західноєвропейських партнерів. Це ще раз доводить правильність вибору, який послідовно, осмислено, відповідально робить українська нація разом з іншими народами, що живуть у нашій державі та шанують її закони і цінності.

З глибокою пошаною схиляю голову перед такими велетнями- європейцями як Черчіль, Де Голь, Рузвельт, Аденауер, Тетчер і Коль, і вірю, що їх наступники не допустять (і не в останню чергу заради власних інтересів) «дикого входження» молодої України в європейську спільноту. Таким чином, один з «мінусів» втратить практичне значення. Головне ж полягає у тому, що нові молоді українські лідери, нова генерація політиків, паралельно з європейським вибором, врешті-решт наведуть лад в економіці, політиці, суспільно-політичному житті, захистять народ від ганебної бідності, беззахисності та безнадійності.

Від Заходу ж слід чекати зваженої, реальної допомоги, бо головна лінія оборони «українського шляху до Європи» полягає у зростанні рівня життя українців.

Багато «мінусів» європейського вибору має подолати модернізована система української «Просвіти», яка має розкинути свої осередки, опорні пункти, показові промислові та сільськогосподарські підприємства, установи культури — від села до району і від області до столиці.

Що особисто бажаю собі, дітям й онукам, знедоленим співвітчизникам? Головне — бути українцем, громадянином, людиною, яка, незалежно від держави, має змогу заробити власною працею на їжу, одяг, сучасне житло, комфортне дозвілля, освіту своїм дітям. Коли Божа ласка подарує розум і хист — тоді мати свою справу, розвивати її, ставати багатшими, але не тільки для себе, а й для України.

І ще хочу бути християнином тієї Церкви, яку заснував святий Володимир, молитися українською мовою, розмовляти, слухати радіо, дивитися телевізор, читати газету, часопис, книгу лише українською мовою.

Не заперечуючи право національних меншин користуватися своєю мовою у своїх оселях, у приватному житті і визнаючи цінності самоврядування, хочу мати право словом і ділом захистити себе від русифікації, яка сьогодні набрала вигляд добре організованої фінансової, брутальної агресії.

Всеволод БЕРЕЗОВСЬКИЙ,
Миколаїв