Свічка у вікні — скорбота в душі

Повністю поділяю думки й висновки професора Джеймса Мейса, висловлені ним у статті «Свічка у вікні» («День» №30) і, зокрема його пропозицію запалити у вікні кожної хати свічку пам’яті по замордованих голодом.

Однак, гадаю, що чекати до останньої суботи листопада не обов’язково. Це краще б зробити в один із днів Великого посту. У який саме — хай визначать вищі духовні особи країни. Цей день має бути оголошено траурним. Напередодні — виступ Президента або прем’єра і, бажано, посла Російської Федерації, а також поминальні служби і проповіді в усіх церквах і костелах, під час яких годилося б і освятити Свічки пам’яті, які запалювати з року в рік тільки в День скорботи. Недогарки цих свічок зберігати як сімейну реліквію.

На користь проведення Дня скорботи саме під час Великого посту є не лише сама атмосфера цих днів, а й той факт, що, власне, весною 1933 смертність серед голодуючих сягнула свого апогею.

А що думають із цього приводу читачі «Дня»?

Може б, ми всі домовилися через газету запалити свічки в один і той же день, не чекаючи, поки суд та діло? Як на мене, найкраще це було б зробити увечері в Страсний четвер.