Свято надії
Цього тижня, мабуть, для більшості наших співгромадян найголовнішою та найпомітнішою подією стало святкування 13-ї річниці Незалежності України. Жителі нашої держави слухали виступи військових оркестрів та інших музичних колективів, із захопленням спостерігали за святковими салютами. Хтось чи не вперше сприйняв цей день саме як свято, а не просто черговий вихідний. Що ще хорошого чи поганого сталося протягом тижня — у підсумках експертів «Дня».
Володимир ПАНЧЕНКО, віце-президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»:
— Звичайно, головна подія тижня — День незалежності України. Що більше минає часу від 24 серпня 1991 року, то з більшою гордістю я згадую про те, що й сам брав участь у цьому історичному дійстві, голосуючи як народний депутат за відповідний Акт. Вірю, що настане час, коли принаймні більшість українців зможе сказати: «Мені в моїй країні добре». Поки що ми далекі від такого стану, але все ж дистанцію за 13 років пройдено колосальну... Дуже гарне враження справив на мене парад на Хрещатику: все відбулося без зайвої помпезності, чітко, естетично, зі смаком і з почуттям гідності.
Напередодні свята одержав сигнальний примірник своєї книжки «Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості», яка вийшла в київському видавництві «Твім інтер». Це підсумок довготривалої роботи, тому — приємно.
Мав можливість побачитися з рідними й друзями в Кіровограді. І взагалі, розкіш спілкування з цікавими людьми — це для мене теж знак минулого тижня.
Порадували спортивні новини: до успіхів українських олімпійців додався «ренесанс» київського «Динамо», футболісти якого зуміли здобути перемогу не тільки над турками, а й над самими собою.
Не додають настрою думки про все, що пов’язано з ходом виборчої кампанії...
Багато питань, як і в минулі місяці, до міліції, судів, прокуратури... Цікаво, вони обслуговують (захищають) закон чи владу? По-моєму, це запитання має риторичний характер, і від того сумно.
Віктор ШПОРТЬКО, народний артист України:
— Найприємніша подія — День незалежності. Для мене 24 серпня — це свято. І особливе. Взагалі я покладаю великі надії саме на нашу незалежність. Інколи думки повертаються до радянського минулого. З одного боку, вони — ностальгічні. Бо теж було чимало хорошого. Але з іншого боку, для мене, як для професіонала, порівняно з тими часами поле для творчої діяльності значно розширилося. Це для мене дуже важливо. І не тільки для мене. А й, сподіваюся, для моїх дітей та студентів. Якщо говорити про мистецтво, то кожен «вирощує» себе у міру свого таланту та можливостей. І я помітив, що у наших людей з’явилася нова якість — «крутитися». Я, наприклад, трішечки цього боюся. Але вже звикаю. І розумію, чому, наприклад, на Заході, люди живуть за якимись іншими канонами. Працюєш — і маєш, а не працюєш — то й не маєш. Ми, на жаль, до цього ще не зовсім звикли. Тому багато людей живуть так, як жили й раніше. Тому у нас так багато бомжів... Така ситуація склалася не тому, що у нас багато знедолених, а тому, що багато хто просто нічого не хоче робити. Тому для мене День незалежності — це, перш за все, надія. Крім того, святкування теж пройшли вдало: без особливого фанатизму. Бо я увесь час спостерігаю за людьми і помічаю, що багатьох дратує те, що зазвичай відбувається у Києві: масштабні гулянки в той час, як мешканці сільських районів не мають за що купити хліба. Мене це теж турбує. І тому те, що святкування 24 серпня цього разу відбувалося без особливого шуму — це нормально. У четвер виконував свої пісні для вчителів Київської області у Жовтневому палаці. Це теж і хороше, і приємне. А буквально кілька днів тому записав нову пісню «Кандидати в президенти» на вірші історика Раїси Іванченко. У цій пісні є такі слова: «Кандидате в президенти, ти виріс в Україні, ти козацького роду, так дбай же про народ, дбай про Україну, дбай про Батьківщину». Я радий, що у мене з’явилася така пісня: бадьора, емоційна, потужна. У середу зустрічався з композитором Едуардом Бриліним. Він, як фахівець, дуже цікава людина. З ним ми розпочинаємо творчу співпрацю. Бо Брилін належить до тих композиторів, які мають консерваторську освіту і мислять професіональними категоріями. Ми стали одне для одного відкриттям. У святкові вихідні бавився з онуком на дачі. Одним словом — кожен день чимось наповнений. А погане — цього тижня через якісь там неприємності відмінили мої концерти в Луганську. Кожен день вносить свої корективи. Кожен день проживаєш з якоюсь надією...
