Так де ж відділи культури?

Ходив колись нашою країною такий анекдот. «Чехословаччина створила в себе міністерство морського флоту. — Навіщо вам, континентальній країні, таке міністерство? — зацікавилася Москва. — Ми ж не питаємо, навіщо вам міністерство культури! — образилися чехи».

Можна було б посміятися, а хочеться плакати. Іллічівці побували в музеї О. М. Горького, що на Полтавщині. Тріщини на стінах, на стелі, на вітрини падає штукатурка. Але музей ще дихає! А ось дача-музей В. Г. Короленка на тій же Полтавщині закрита і, схоже, назавжди. Лише меморіальна дошка на стіні, що продірявилася, говорить про те, що був тут об’єкт культури. А кілька днів тому побували ми в Будинку-музеї А. С. Макаренка в Кременчуці на тій же Полтавщині. Музей вже практично два роки не приймає відвідувачів, світильники навколо пам’ятника видатному педагогу поцупили «металісти», мешканці сусідніх будинків несуть на територію музею сміття, а в самому приміщенні дикий запах сирості, провалюється підлога, не працює опалення, експонати сховані в сухих приміщеннях. Директор музею біля пам’ятника педагогу розказала про А. С. Макаренка, запросила іллічівців приїхати через п’ять років — можливо, до 125-ї річниці педагога гроші на ремонт музею знайдуть!

А де ж Полтавська облрада, управління культури області? Чи треба відтворювати зруйновані сторіччя тому фортеці і крізь пальці дивитися на музеї, що руйнуються? А може, чехи мають рацію?!