Таємниці острова Ахілла

Наша Асоціація моряків-підводників ім. А.І. Марінеско отримала запрошення від директора ТОВ «Острівне» Віктора Острогляда відвідати острів Зміїний і місце загибелі підводного човна «Щ-208». Сформувавши команду з колишніх підводників у складі чотирьох осіб: капітана 1 рангу Є. Лівшиця, капітана 2 рангу В. Римковича, підполковника медичної служби В. Василенка та капітана 1 рангу В. Зайцева, ми 26 серпня рано-вранці вирушили в дорогу. З собою прихопили повний набір «всього необхідного» для зустрічі з «тубільцями» острова та подарунки від ветеранів. Попереду на нас чекав легендарний античний острів Ахілла, що зберіг всю історію розвитку людства з XIV століття до н.е. й до сьогодні. Спочатку в серпанку з’явилися контури острова, більше схожого на атомний підводний човен у позиційному стані, й раптом якось непомітно острів постав громадою над морем. Всі притихли від відчуття причетності до далекого минулого — ми досягли легендарного острова, що неодноразово змінював свою назву разом зі зміною епох і стародавніх культур.

Левке, Фіодоніси, Ілан-Ада, Філоксія, Шерпілор, Блаженних, Білий — далеко не всі імена скелястого острова Зміїний за останні чотири з половиною тисячі років. Історичною пам’яткою є згадка про храм Ахілла, що колись стояв на острові й що був до всього іншого маяком та орієнтиром для надійного укриття парусним човнам від вітрів у західній частині Чорного моря. У вдячність за свій порятунок врятовані від корабельних аварій дарували храму Ахілла численні подарунки. Але не всім кораблям щастило — багато їх потонуло й сліди їхнього перебування можна зустріти на дні поблизу підніжжя острова. Античні амфори, древні кам’яні та свинцеві якорі, рештки середньовічних кораблів та останніх воєн лежать на глибинах 20—50 метрів неподалік від острова.

Район острова багатий на тваринний світ, особливо в період осіннього і весняного перельотів птахів. Дуже різноманітний тут і підводний світ. Чого тут немає, то це змій, їх давно ніхто не зустрічав.

Підійшли до нещодавно збудованого пірса, вивантажилися, розташувалися і відразу ж пішли на екскурсію по периметру острова скелястою стежиною. Зі стежки дивляться на море, бійниці одиночних окопів часів останньої війни. Звернули увагу на маленьку круглу бетонну будівлю із залізним ящиком замість даху.

— Гауптвахта, — зазначив екскурсовод, — ще довоєнна. Швидше румунська. Всередину впускали арештанта і закривали. Вартовий знаходився на обриві і кидав на ящик камені. Якщо кидав мало й не старанно, його міняли місцями з заарештованим. Дієво, хоча й нелюдяно.

Екскурсія закінчилася поблизу маяка, збудованого у 1843 році з каміння розвалин храму Ахілла і відновленого в 1953 році. Маяк вражає: світить на 17 миль, здіймається на 52 метри над рівнем моря, оснащений новітнім обладнанням. Поряд збудовано майбутній музей острова. Найкрасивіші кімнати, діючий фонтан. Покладено початок майбутнім експозиціям археологічних і підводних знахідок.

Наступний день почався з урочистого мітингу з покладанням вінка до пам’ятника загиблим у 1915 році 25-ти російським морякам. Потім — збори всіх працівників острова і прикордонників з презентацією моєї книжки «Острів Ахілла», роздачею книжок, сувенірів, подарунків острів’янам. Я відповів на запитання стосовно історії острова, а гості ознайомилися з умовами життя на острові і маловідомими легендами. Познайомилися ми і з чудовими людьми острова. Начальник маяка Павло Гарбіс вже три роки незмінно керує колективом. Як з’ясувалося згодом, він служив на підводних човнах у Ризі, і був прийнятий в нашу асоціацію з врученням квитка. Валерій Приваленко побудував на острові чудову будівлю музею. Ми були першими, хто передав у дар музею сувеніри від підводників та кінофільм про 41-й Конгрес підводників.

Наше відвідування збіглося зі зміною командирів прикордонного поста. Колектив прикордонників невеликий, але є порядок, дисципліна, усім необхідним забезпечені, дідівщина відсутня. Ми подарували двом солдатам, що найбільш відзначилися, подарунки, а командирам — книжки «Острів Ахілла». Отримали в подарунок книжки і працівники науково-дослідної організації.

Настав час для вражень. Нам дали спорядження для занурення на безпечні глибини. Мимоволі всі звернули увагу на розмаїтість підводного світу — численних риб, мідій, черепашок, — на те, що всі камені поблизу берега і до досить великі і добре відшліфовані приливами і відливами. Цього дня фахівці підводного клубу «Наварекс» під керівництвом свого президента Олександра Терещенка зробили унікальне відкриття — виявили цікавий розлом на глибині 32 метри з амфорами і древнім якорем, але ні до чого не торкалися, готуючись до майбутніх досліджень.

Ми оглянули Золотий пляж, що отримав назву з легенди: після одного з дощів із водою з місця під колишнім храмом Ахілла посипалися монети, можливо, з древнього, поки не знайденого, сховища. Не виявлено поки і грот, де за легендою зберігалася маска дельфіна для підводного плавання і «лапа» для різання якірних канатів кораблів. Просмолений канат товщиною в руку, бронзова лапа з трьох кігтів перерізала за кілька хвилин. Це було одним із засобів захисту острова і його скарбів. Все побачене лягло в основу телерепортажу про острів та його людей.

Наступного ранку, незважаючи на хвилювання моря, фахівці дайвінгового центру перевезли нас на гумових човнах з моторами на корабель. Настав останній етап нашого візиту — відвідування місця загибелі підводного човна «Щ-208», що загинув поблизу острова у вересні 1942 року, підірвавшись на донній міні на глибині 35 метрів. З третьої спроби стали на якір точно над підводним човном. Фахівець дайвінгового центру А. Івлєв виконав завдання нашої Асоціації моряків-підводників ім. А.І. Марінеско, прикріпивши до огорожі ходової рубка підводного човна пластиковий вінок і поставивши на штурманський столик пляшку горілки. Все пройшло блискуче. Випивши чарку за всіх загиблих підводників, знялися з якоря й вирушили в зворотному напрямі, цей шлях пройшли у осмисленні побаченого на острові та смутку за загиблими підводниками.

Багато є запитань як щодо використання острова, так і до обласної влади стосовно того, що відбувається на острові. Адже це не лише пам’ятка давнини, але і форпост держави. Скільки ще таємниць зберігають надра шельфу? Нова влада, схоже, зацікавлена в острові, але фінансування його зведено до мінімуму. І, як завжди, люди на острові, долаючи труднощі і негаразди, в ім’я ідеї та відданості справі роблять неможливе!