Тернопільці бажають усім здоров’я, любові й побільше позитиву
Заряд бадьорості та позитиву тернопільцям додає саме літо, хоча, попри всі прогнози, воно видалося не вельми теплим. Але ж скільки барв, радості від життя! І не обов’язково, щоб відчути смак цієї пори року, вибиратися в теплі краї. Адже Тернопільщина — край зі своїми особливими принадами. Тут переплелись історія та культура Галичини, Поділля, Волині. Неповторна природа, цікаві маршрути ваблять туристів із різних регіонів. А ще літо — пора фестивалів, яких і в Тернополі, й у області відбувається чимало.
Оксана ТИСЛІЦЬКА, інженер-механік, с. Петриків Тернопільського району:
— Про погане людина не повинна думати. Адже тими думками вона притягує негатив і до себе, й до оточуючих. Отож я намагаюся жити, думаючи тільки про щось добре, про майбутнє, про те, що сьогодні сонечко, а завтра Бог пошле дощик, і буде на небі веселка. Серед найкращих і найважливіших подій є те, що в районі новобудов нашого села в неділю було освячено ще один храм Божий — на честь Всіх Святих українського народу. Сотні людей взяли участь у першій Божественній Літургії, яку очолив митрополит і архієпископ Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ Василій Семенюк. І мені дуже радісно від думки, що багато людей тепер приходитимуть до цієї святині, робитимуть більше добра, ставатимуть чистішими душею. Тішуся з того, що саме наша родина, а особливо мої батьки — Михайло Іванович і Орися Степанівна Кучвари — були найбільше причетні до побудови цього великого, світлого храму. Глянувши на нашу церкву, можна сказати, що тут справді вкладено душу, серце, розум, мудрість, — і Божі, й людські. А люди всі щиро допомагали. І зі старого села приходили здавали пожертви, хоча вони мають свою церкву, й там багато роботи. Сприяли — хто, як міг. Багато також підприємців відгукнулося. У результаті вийшов такий величний, гарний храм. За це ми дуже дякуємо всім, хто долучився до цієї Богоугодної справи, й щасливі, що разом могли святкувати це величне для нас свято. Радісно за нас усіх і за майбутні наші покоління. Заради цього варто жити на Землі. У церкву ще потрібен іконостас, розписи. Тому наша громада щиро сподівається на допомогу меценатів, людей доброї волі.
Петро ЖИВЧИК, технолог, м. Тернопіль:
— У нашій області цього тижня відбувається багато заходів, присвячених 1025-річчю Хрещення Київської Русі — виставки, круглі столи. У п’ятницю — міжконфесійний молебень. 28 липня — день, в який ми також вшановуємо Святого рівноапостольного князя Володимира, символізує соборність нашого народу в християнській вірі, об’єднання навколо нашої духовної столиці — Києва. У Тернополі є багато храмів, і це добре. Щонеділі, щосвята тернопільці цілими сім’ями ідуть на Богослужіння й повертаються духовно окриленими, радісними, щасливими. Це — величезний заряд позитиву на цілий тиждень.
Лариса СОКІЛ, приватний підприємець, с. Смиківці Тернопільського району:
— Найкраща подія для мене — що моя мама одужує. У неї півроку дуже боліло коліно, лікарі нічим не могли зарадити, бо встановлювали неправильний діагноз. Дякувати Богові, тепер усе налагоджується. Тому я впевнена, що найбільше щастя, коли батьки, чоловік, усі рідні, близькі люди здорові. А взагалі в мене завжди все добре, адже в усьому бачу позитив. Немає такого, щоб я на щось нарікала. Зараз ми з чоловіком Олегом проживаємо в Смиківцях, що поряд з Тернополем, але працюємо в обласному центрі. Як завжди, Тернопіль найкращий улітку — квітучий, зелений, виграють фонтани, люди усміхаються... Ідеш і радієш, що народилась і виросла в такому чудовому місті. Днями вулицями почав курсувати яскравий кольоровий тролейбус, ілюстрований фотокопіями робіт тернопільських учасників Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості «Податки очима дітей». Отакий ще один позитив для жителів і гостей Тернополя. Я люблю свою роботу, бо за родом своєї підприємницької діяльності наряджаю наших тернопільок у гарний якісний одяг. Бачачи щасливі обличчя жінок, і сама тішуся тим, що додаю їм позитиву. А моє хобі — ландшафтний дизайн. Обожнюю різні квітки, хвойні дерева, кущі, які можна підстригати. Мені надзвичайно подобається все це садити, доглядати. Купую багато журналів на цю тему. Буває, що й пересаджую з місця на місце. У мене ростуть ялинки, туї, кипариси, кущі барбарису, багато троянд, лілій, навесні велике різнобарв’я ірисів, півоній. Люблю клумби обсаджувати бегоніями. Уранці в мене часу немає, але закінчую свій день тим, що обходжу все, дивлюсь, що де треба підлити, підправити, пополоти.
Олесь БЕНЬО, дизайнер меблів, м. Тернопіль:
— Цього літа ми з дружиною й дітьми вирішили на море не їхати, а відпочити активно, подорожуючи нашим краєм. Уже побували в Збаразькому замку, на фестивалі «Короп-фест» у Коропці Монастириського району, де щороку частують різноманітними стравами з коропа. У неділю плануємо поїхати в Язловець Бучацького району, якому виповнюється 640 років! А на початку серпня — на «Лемківську ватру». Часто відпочиваємо біля Збруча в Гусятинському районі. Це територія природного заповідника «Медобори», й тому, коли скажу, що природа там просто фантастична, — це не буде перебільшенням! Вона дає стільки енергії! Там відпочиваєш і морально, й фізично від асфальтових буднів.
Тамара ТКАЧУК-ГНАТОВИЧ, тернопільська поетеса:
— Я не дуже люблю спеку, а тому із задоволенням сприймаю похмуру погоду, люблю бродити під дощем. Щоправда, цього літа його в нас було багато. Та останні два дні погода радує, бо вона помірна, й у мене це викликає позитив. А ще цього тижня закінчила свою нову книжку «Цифри, числа, цифринята». От погано те, що мій редактор потрапив до лікарні. А літо само по собі радує. У полі врожай збирають. Але, на жаль, селяни мало що отримують за свою роботу. Я рада, що мої рідні всі здорові, що мама трошки оклигала, бо вона хворіє весь час; що маю добрих батьків, які досі живуть на цьому світі, й своїми порадами мене підтримують. Щотижня у вихідні я намагаюся до них приїжджати. Щаслива, що в мене хороші діти, які мене слухають і чогось досягають самі, й чоловік теж підтримує. Маю добрих сестру й брата. Це потрібно цінувати завжди, бо ми практично ніколи цього не робимо, а вже, як воно зникає, то тоді думаємо, що нам було добре. Хочу, щоб більше було світла й тепла в серцях людей. І необов’язково, щоб палило сонце. Я така людина, що не люблю літати під хмарами. У мене вірш навіть такий є:
Не рвуся в небо, у високе небо —
Моє коріння глибоко в землі,
Де засівати клин життєвий треба,
І де в гаях співають солов’ї.
Ціню те, що маю. Отож головне, щоб усі були здорові. Я завжди всім бажаю здоров’я, любові й побільше позитиву.
