Тест на мислення

Цей час колись таки мав настати — час мислячих людей. Тобто не те щоб зараз усі почали глибоко мислити. Але швидкозмінні суспільно значимі події так чи інакше, по суті, перед кожним із нас ставлять низку запитань, основні з яких: як жити далі й де твоє місце сьогодні?

Нашій країні тепер нелегко. Як це не дивно звучить, але українців лякають... українцями. І часто в таких ситуаціях найбільше свої інтереси переслідує «третя сила».

Невиразні на початку дії Євросоюзу та США в «українському питанні» набувають дедалі більш рішучого характеру. Бо є усвідомлення того, що сьогоднішні проблеми в Україні можуть завтра постати й перед іншими державами. І вже мало хто сумнівається, через кого саме ці проблеми.

Боротися з чимось масштабним легше, якщо домогтися поділу його на частини. Чи не тому й настирливо нав’язується Україні ідея федералізації? Прихильникам цієї ідеї слід, до прикладу, нагадати XI ст., коли до того часу могутня держава Київська Русь розпалася на дедалі більше ворогуючі між собою окремі князівства. Врешті-решт від розпаду Київської Русі «виграли» інші... Ідея федералізації настирливо підкидається й уже відкрито диктується(!) офіційною Москвою.

Тож настав час мислити. Для журналіста це — тест на професійність. Для читача (й громадянина) — на здатність самостійно аналізувати, не йдучи сліпо за упередженою зливою неправдивої інформації. І ще зовсім недавно ми були свідками однієї з великих проблем життєдіяльності українського суспільства — відсутності належного наповнення інформаційного простору. Тривала недбалість (із ознаками злочинності) в інформаційній політиці держави дається взнаки. Пересічний читач (глядач) зазвичай звик до невибагливого щодо змісту розважального продукту. Тому, коли постає потреба в умінні робити відповідні висновки, виявляється, що не кожен готовий до цього.

Звісно, вдумливого читача (глядача) слід виховувати, поступово й наполегливо виробляючи в нього здатність і потребу в самостійному аналізі прочитаного (побаченого). Так, як це робить ряд видань (безсумнівним, на мою думку, флагманом є газета «День»), а також ряд телеканалів, що неухильно займають громадянську, державницьку позицію.

На жаль, все ще бракує мислячих людей не тільки серед пересічних громадян, а й навіть поміж народних депутатів. Згадаймо хоч би явно не на часі спробу відміни «мовного закону» або «своєрідну» спробу зміни керівництва Першого Національного...

Проте, останні місяці засвідчили й те, що людей, здатних на виважену громадянську позицію, є все ж таки в Україні чимало. А це запорука спроможності нашого державного організму до одужання. Тільки, звісно, всім нам треба допомогти йому в цьому. Зокрема, своєрідним тестом на мислення для нас мають стати травневі вибори.

...І звучить усе частіше Гімн України. Звучить по-особливому урочисто. Бо його слова раптово(?) набрали цілком сучасного, осмисленого наповнення:

...І докажем, що ми, браття,

            Козацького роду!