«Тішать погода і праця»

Найдорожчий в Україні хліб по 10—12 гривень, зростання цін на послуги громадського транспорту й очікування вибуху рожевого цвітіння сакури... Це теми, які в найзахіднішій області України обговорюють чи не найбільше. Люди втомилися від війни на сході, зростання цін, хаотичних коливань на валютному ринку. Однак Закарпаття, як і вся Україна, оговтується від важкої зими, і вірить в те, що весна таки стане фундаментом появи якісних змін для кращого й мирного майбутнього.   

Юлія ДУБ, активістка ВМГО «ФРI»:

— З поганого: в загальному те, що продовжується війна у моїй країні — дуже мене засмучує, але й надихає ще більше працювати над собою та суспільством. З особистого — це ослаблений за зиму імунітет, через що вже вкотре хворію. З хорошого: нещодавно я проїхала автостопом Україною та Білоруссю майже 2000 км. Була приємно вражена людьми, яких зустрічала в дорозі. Такі люди вселяють надію на те, що все буде добре. Тепер планую відвідати ще кілька країн, теж автостопом. Мені висловили довіру члени Всеукраїнської молодіжної організації «Фундація регіональних ініціатив» та обрали мене до керівного органу — Ради старійшин, а це велика відповідальність і багато роботи. Також, із приходом весни з’явилося багато натхнення та ідей для власних проектів, спрямованих на розвиток міста Ужгород та його молодіжних середовищ.

Катерина IРХА, кандидат політичних наук, ужгородка-луганчанка зі Сватового:

— Турбує досить примарна стабільність (моя особисто та країни в цілому), чи витримають хлопці довге та хитке «пєрєміріє», вартість будівельних матеріалів, наскільки контрольованими будуть витрати кредитних коштів від МВФ та країн-донорів, відсутність реформ, спрямованих на побудову соціальної та правової держави в Україні.

А радує однозначно погода, праця, що дає позитивний результат, наближення часу, коли побачу рідних. Також тішить невпинно зростаюча кількість розумних думаючих людей, нова позитивна тенденція сприйняття України на міжнародній арені у якості нової незалежної держави, а не «країни пострадянського табору», а також успіхи друзів у реалізації творчого потенціалу.

Павло ГОМОНАЙ, громадський активіст:

— Добре, що весна, добре, що живемо, добре, що не бомблять. Погано в Ужгороді з мерами, геть погано, хоч бери і запрошуй з-за кордону. Ті мери, що є, і ті люди, що біля них є — нікуди не годяться. Один від протоколу з корупції сховався на лікарняному, інший прохідні місця в прем’єрській партії продає за 30-ку «зелених», третій погрожує сам себе позбавити ліцензії перевізника за невихід власних же маршруток на лінію. Безлад, одним словом. Але ж не бомблять і весна, тож все буде добре!

Вероніка САБО, майбутня абітурієнтка:

— Намагаюся бачити в житті тільки хороше. З приходом весни помічати щось гарне і добре значно легше, адже стає тепліше, на дворі все квітне, співають пташки, можна зняти з себе важкі зимові куртки. Але, безумовно, є фактори, які затьмарюють такий оптимістичний погляд. Це ситуація в країні — дуже хочеться, аби на нашій землі запанував мир. Окрім цього вже зовсім скоро на мене чекає ЗНО, яке цього року зазнало змін. Зміни — це, звичайно, добре, але не тоді, коли вони такі недоопрацьовані. Через підготовку до іспитів і тестування в мене залишається дуже мало вільного часу. Мені б хотілося більше часу проводити з друзями, але я чудово розумію всю серйозність ЗНО.

Наталія КАСИМ, психолог:

— У мене цей тиждень взагалі дуже особистий. З хорошого — приїжджають мої родичі, яких я давно не бачила. З поганого — в мене померла бабуся, яка жила ще за часів Австро-Угорщини, і я дуже сильно відчула, як втікає час. Також днями була в мукачівському екоцентрі на екскурсії — дуже шкода буде, якщо його закриють. Такий унікальний майданчик для навчання дітей — і все тому, що комусь потрібна земля в гарному районі. Відвідувачі були приємно здивовані унікальністю Закарпаття — ми й не уявляємо собі, в якому чудовому місці живемо. А те, що ми так недбало ставимося до рідної землі — це просто злочин.

Iрина БРЕЗА, голова Ужгородського прес-клубу:

— З позитивного: розпочала велосезон, погода та природа у місті сприяють, через це піднявся настрій і активізувались життєві сили. Також почала читати книжку закарпатського автора — Банди Шолтеса «Т-Shirtoлогія». Весела книжка,  молодик із гумором і талантом. З поганого, окрім ситуації у країні, засмучує й те, що бензин не подешевшав, а дітей на канікулах треба возити від однієї бабусі до іншої.