Треба змінити тактику боротьби

У вік глобалізації усі країни світу залежні одна від одної. Але це не заважає бути успішними країнами Норвегії, Данії, Швеції тощо.

Україна за роки незалежності зазнала лише втрат, і з повною відповідальністю можна сказати — за рахунок неефективного державного управління, яке і відкинуло її до країн третього світу. За 22 роки кожен президент і уряд зробили для цього свій внесок. І рішення останнього уряду «взяти паузу» у підписанні асоціації з ЄС переповнило чашу терпіння народу, що і вилилося у потужний Євромайдан.

Але з якою завзятістю постійна група «спічмейкерів» ПР відстоює рішення влади, розкидаючи по телеканалах світу «квіти красномовства»! Та справа, яку влада намагається відстоювати, не є справедливою і необхідною.

Опозиція добряче допомагає владі, ставлячи нездійсненні завдання перед собою.

Змінити тактику боротьби за Україну має опозиція разом із народом, що вийшов на Майдан і заявив (як громадянське суспільство), що бере відповідальність за майбутнє своєї Батьківщини.

Тільки об’єднання трьох опозиційних партій в єдину партію з державним прапором, з новим лідером дасть позитивний результат.

Відпрацьована, чітка, зрозуміла людям програма стратегічного поступу в майбутнє об’єднає мільйони.

Створення НО «Майдан» добре, але чому у його складі немає багатьох тих розумних, світлих голів, які багато привнесли б цінного для творення дійсно незалежної, сильної, успішної держави Україна?

І якщо опозиція думає перемогти на президентських виборах 2015 року, то тільки висунення у кандидати президента людини, яку підтримає вся Україна, забезпечить перемогу і зміну системи, розбудову країни, якою б пишався весь народ. Ще є час. Якщо ви вболіваєте за долю України і його народ, а не за трон.

Що думає народ, як розуміє стан речей в Україні, можна дізнатися на Євромайдані, з виступів у телестудіях, на радіо, у пресі. В ексклюзивному інтерв’ю газеті «День» іспанська журналістка Пілар Бонет стверджує, що 2004 року «...були лідери, які вивели народ. Сьогодні вийшов народ... і шукає свого лідера».

Нікому не потрібно забувати, що Україна — це «велика країна», у якій живе великий працелюбний народ, який століттями боровся за свободу, кращу долю! Історія цього народу — на сторінках газети «День», у видавництві книжок «Бібліотеки «Дня», на світлинах щорічних фотовиставок газети, на круглих столах «Дня».

Спасибі, що ви є!

* * *

Дорога Ларисо Олексіївно!

Я з минулої весни не писала, взяла «паузу». Для мене було приємним потрясінням, коли у № 87-88 від 24-25 травня 2013 р. «Дня» я побачила світлину з Вами, В. Панченком та вишите мною Дерево досягнень «Дня», що тримали ваші колеги. А в липні прочитала, що моє «Дерево» буде у музеї.

Так, це справді щиросердне свідчення моєї читацької любові до вашої газети.

Якось у «Портретах» Сергія Дорофеєва на «5-му» каналі Ви сказали, що любите книжників. У ту хвилину я майже фізично відчула на собі ту хвилю любові.

Але відчуття провини перед Вами не давало мені спокою всі ці місяці. А провина моя — в тому, що я написала в редакцію неправдиву інформацію.

Коли я попросила у мера міста виписати газету «День» для міської бібліотеки, куди ходять немало читачів, він дав вказівку зробити передплату. Так, передплата була зроблена, але не для бібліотеки, а для міськради, де акуратним стосиком вона й складається. Газету так і не побачив широкий загал. А як хотілося, щоб жителі знали, що кращої газети немає в Україні.

P.S. У «Маршруті №1» «Мій учитель» я із захопленням прочитала Ваш шкільний етюд. Весь зміст етюду дуже зігрів мене, бо для мене це дуже близьке почуття. Майже місяць впізнавала Вас на світлині. Спочатку — по шовковому комірцю, а потім — по розумному виразу очей. Розумних очей побачила багато, і чомусь зупинилася на дівчинці, що сиділа коло Павлини Федорівни, коло правої руки. Як же дізнатись, чи впізнала?

Із глибокою повагою Ганна ГРИГОРОВИЧ, Українка

ВІД РЕДАКЦІЇ

Ми зателефонували міському голові міста Українки Павлові Козирєву, який пояснив: справді, газету отримує міська рада, але одразу після прочитання примірники передають у бібліотеку, щоб їх могли читати жителі міста. І цього року Українка буде з «Днем», запевнив нас Павло Генріхович.