Це є їхній останній і рішучий бій
Гучна в українському ЗМІ тема «Свободи слова» на «Інтері» про великих українців отримала своє несподіване продовження не лише на цьому телеканалі, але й на ICTV (власник якого, тим часом, не впевнений, що саме він має проспонсорувати фільм про Голодомор) і на інших українських каналах, в батьках-фундаторах яких значаться фінансові групи «двох братських країн».
Нашим співвітчизникам було запропоновано дзвонити на ці телеканали й називати своїх великих українців. І тут з’ясувалося (з рекламних заставок тих же каналів), що, як не дивно, але своїми великими українцями вважають не стільки Тараса Шевченка, Івана Мазепу або Василя Стуса, скільки Феофана Прокоповича, Іллю Рєпіна або Михайла Булгакова.
Я не буду говорити про те, хто з останньої трійки «зробив більше» для України. Скажу лишень, що всі вони щонайбільше дуже здивувалися б, якби дізналися, що вони — українці, й що така нація взагалі існує.
Вже тільки виходячи з цього можна припустити, що все це не що інше, як ідеологічна диверсія на попередження консолідації української нації, що лише намітилася на основі своєї історичної пам’яті та своїх національних героїв. І бути одному з батьків-ідеологів Московської імперії Прокоповичу або українофобу Булгакову «великими українцями» на цих телеканалах рівно стільки, скільки існуватиме «загроза» національного відродження України.
Національної еліти в нас, як загальновідомо, сьогодні не видно. Принаймні, на телебаченні політична еліта настільки зосереджена своїм влаштуванням у Верховній Раді, що їй просто не до цього. Інтелектуальна ж еліта, враховуючи її совкову закваску, перебуває у глибокій задумі з легкої подачі Савіка Шустера над тим, а за якими ж критеріями з трьох (місце народження, мова або кров) визначати приналежність до української національності взагалі. Про українські спецслужби в цій ситуації говорити взагалі смішно.
Останнім, якби дія відбувалася не в нашому постгеноцидному суспільстві, варто було б замислитися, наприклад, ще і про наступне. Яким чином одному з колишніх статечних політологів, явно причетному до справи Ґонгадзе і наукового плагіату на міжнародному рівні, вдається з програми у програму на тому ж ICTV краще за всіх інших політиків об’єднувати телеаудиторію. Боронь Боже, якщо до наступних президентських виборів в Україні з Тимошенко і Януковичем щось трапиться як із політиками або просто людьми, цьому незмінному «об’єднувачу» треба буде випередити лише Ющенка, про рейтинг якого заступники нашого телегероя завжди зможуть подбати.
