Тисячолітні чари
Важливе місце в художньому оформленні буковинського народного костюма, в його декоративному та композиційному завершенні належить прикрасам. Вони виступали у синтезі з різними видами народного декоративного мистецтва, посилюючи художню образність народного вбрання.
Виготовляли прикраси з металу (срібло, латунь, мідь), каменю (корали, бурштин, перли, гранат), скла, смальти, вовни, пір’я, квітів, листя та плодів рослин. Різняться вони способом виготовлення, формою, кольором та декором.
Багато прикрас були продукцією місцевих ремісників, або виготовлялись власноруч самими селянками, чи завозилися з інших країн, продавалися на сільських ярмарках та у спеціальних торгових рядах у великих містах.
Незалежно від місця розташування прикрас, вони ділились на нагрудні, нашийні, наручні, прикраси голови та пояса. Нагрудні та нашийні прикраси були найбільш популярними, їх носили і бідні, і багаті селянки.
Найдавнішою складовою жіночих нагрудних прикрас було намисто, яке в народі мало назву: «монисто», «пацьорки», «цятки», «корали», «порцелянки», «стекляруси», «блискавки», «гармузи» («формуси»), «грусталі» і т. д. Воно різнилось за матеріалом, кольором, формою, так і способом носіння. Найбільш цінувалося намисто з дорогих, природних матеріалів — коралів, бурштину, перлів, гранатів, скла, смальти. Залежно від кольору воно мало різні назви: кровавниці, блискавки, перли. Дорого цінувалося відоме намисто з різнокольорового скла, яке спеціально завозилося з Венеції.
Дороге намисто було недоступним для широких верств населення, тому прості селянки носили різнокольорове скляне (не дуте), або камінне намисто фабричного виготовлення. Воно було білого, блакитного, жовтого, червоного, вишневого, чорного кольорів. У різних частинах Буковини спостерігалися різні кольорові поєднання; іноді на одній нитці було нанизано різнокольорові намистини. Часто навколишня природа, така багата і різноманітна, давала багато доброго матеріалу для намиста сільському населенню: гарні овочеві коробочки, зерна, кісточки ягід або й самі ягоди. Так, на Гуцульщині у свята зазвичай прикраси доповнювало намисто з ягід гірської рослини «клокічки».
Найширше розповсюдження у буковинських селах, як і по всій Україні, мало коралове намисто, хоча і було малодоступним для біднішого населення, яке носило більш дешеві штучні корали. Коралове намисто часто називали «добре намисто», «справжнє намисто», «щирі корали», «мудре намисто». Корали були різними за якістю, розміром, обробкою, кольоровими відтінками.
На Буковині, серед нашийних прикрас, перевагу мали бісерні. Для виготовлення прикрас використовували прозорий і темний, фарфоровий і скляний дрібний бісер круглої форми. Найдавнішим способом виготовлення бісерних прикрас було плетіння — нанизування — силяння бісеру на кінський волос. Прикраси, виготовлені таким способом, називали «силянки», «гердани», «герданики».
Другий спосіб виготовлення прикрас з бісеру — ткання. Тканні прикраси відрізняються від силяних тим, що не мають ажуру, фактура їхня щільна. Виготовляються вони за допомогою невеликої дощечки-підставки.
На Буковині таким способом виготовляли чоловічі нагрудні прикраси — «вівсьорки». Так їх називали на Заставнівщині, у Вижницькому районі — «герданиками». Вони мали форму п’ятикутника із витягнутим верхнім кутом. Орнаменти їх різноманітні. Зустрічаються «вівсьорки», де геометричний орнамент поєднаний з рослинним і орнітоморфним. Так, як прикраси виготовлялись дівчатами для своїх обранців, то на них зустрічаються ініціали хлопців, або, можливо, самої майстрині. Чіплявся «вівсьорк» на хутряну безрукавку — «кептар» з лівого боку.
Прикраси були не тільки доповненням народного одягу, але носили ще й охоронну функцію. Так, намисто своєю формою нагадує замкнуте коло або вінець і призначене для персонального користування, та відповідно воно виконувало індивідуальну тотемічну роль. З намистом пов’язано чимало вірувань. Якщо розірвався разок коралів, то це віщувало лиху долю або нещастя. Щоб вберегтись від злої напасті — в разок намиста засиляли один-два вовчі зуби.
