У в’язницю — тому що немає роботи

Чи не час нам підняти питання: хто винен у тому, що кожен четвертий чоловік сидить у в’язниці? Чому немає роботи? Як заробляти на хліб і де?

Чому хлопчиків 20—25 років, які потрапили в «бригади», саджають на п’ять—десять років? Хоча ніякого насильства з їхнього боку не було, грошей вони не мали, їм дають ст. 144 ч. 3 КК України як крутим злочинцям, вбивцям, навіть без права на амністію. Треба зайнятися цим питанням. Після в’язниці вони не полетять на Марс, а повернуться в суспільство. Якими? Чи поліпшить їх в’язниця? Ні. Ще більш озлобленими, з безліччю захворювань. Адже в Україні населення за два роки скоротилося на три мільйони чоловік. Чи не час зробити покарання адекватним злочину? Судді мають нести відповідальність за рішення, а не ламати життя. Людина зробила хибний крок, якщо вона не чинила насильства щодо іншої особи, то два роки — достатній термін для усвідомлення цього. Треба вміти бути милосердними, думати про майбутнє нації. Чи не надто багато осуджених, наркоманів, психічно хворих? Було б непогано надрукувати про це. Коли керівництво країни буде відповідати за те, що люди здійснюють злочини, на які їх штовхає життя? Адже керівники країни не дали їм умов для нормального життя: РОБОТУ!!!