Українська політична еліта в дзеркалі російсько-грузинської війни
Неможливо не погодитися з твердженням екс-президента Леоніда Кравчука: «Життя, мир і спокій в Україні — понад усе!». І так само неможливо погодитися з його думкою, що Україна не має власних стратегічних інтересів на Кавказі («День», №144). Багато і вітчизняних, і зарубіжних міжнародних оглядачів, політологів наголошують, що коли російські «миротворці» «визволять» Грузію, то настане черга України. Отже, підтримуючи Грузію проти російського імперіалізму, ми захищаємо життя, мир і спокій в Україні, та й у інших республіках колишнього Радянського Союзу. І тут не можна сидіти мовчки, мотивуючи це тим, що Росія підвищить нам ціну на газ. Мовчанка викличе однозначну реакцію Кремля. В даній ситуації Президент Віктор Ющенко зайняв державницьку позицію. Дійсно, відмовчуються, як зауважив Вадим Карасьов («День», № 145), ситуативні лідери, головна мета яких — влада будь-якою ціною, і тому вони бояться втратити хоча б частину електорату.
Звичайно, можна іронізувати, як Єхануров збирається не пускати російські кораблі у Севастополь. Але слід усвідомити, що геополітична ситуація давно вже не така, як після Першої світової війни. Тоді 11-та армія приєднала Азербайджан, Вірменію і Грузію до червоної Росії. Ця армія складалася з колишніх полонених білогвардійців, які розуміли, що відновлюють Російську імперію, хоча й під іншими прапорами.
У наш час Москва не може нехтувати думкою світової спільноти. Якщо Кремль перекриє газ Західній Європі, то Росія зазнає збитків. Ті російські плутократи, які отримують прибутки від продажу газу, можуть замислитися, чи потрібен їм державний лідер, що перешкоджає їхньому збагаченню.
Постачання енергоносіїв створює взаємозалежність. До того ж, розумні політики на Заході пам’ятають, з чого спалахнула пожежа Другої світової війни. Тому Україна може й повинна провадити рішучу, хоча й зважену, політику захисту як власного суверенітету, так і незалежності республік колишнього СРСР.
Виконання Чорноморським флотом Російської Федерації вимоги Президента України Віктора Ющенка є свідченням реальності такої політики. Українська влада мусить, як радить Мустафа Джемільов («День», №148), вжити запобіжних заходів до проросійських організацій, які ведуть антиукраїнську діяльність, провокуючи агресію Росії.
Виборці ж мають усвідомити, що так звані ліві просто сприяють російській експансії і можуть допомогти втягти Україну у вир жахливої війни.
Такий український електоральний висновок з подій російсько-грузинської війни. А найстрашніше, що в таких ситуаціях гинуть люди.
