Українська церква в Росії
Одним із важливих питань, які впродовж останніх років гостро стоять перед українською діаспорою в Росії, є питання щодо існування й діяльності громад Української православної церкви Київського патріархату й Української греко-католицької церкви на теренах країни, де українці, за офіційними даними, займають третє місце за кількістю населення.
На пленарному засіданні IV конґресу Об’єднання українців Росії (ОУР) та III з’їзду ФНКА «Українці Росії», які відбулися 9—10 квітня цього року в Культурному центрі України в Москві, керівник Богородицької єпархії (Москва і Московська область) митрополит Московсько-Богородицький і Дніпропетровсько-Криворізький Адріан (Старина) звернувся до президії конгресу з проханням про клопотання перед Президентом та урядом України щодо допомоги у вирішенні ряду наболілих церковних питань.
У зверненні митрополит Адріан наполягає на потребі рівного ставлення в Росії як до віруючих Російської православної церкви, так і до інших релігійних організацій, у даному випадку — до Української православної церкви Київського патріархату.
Серед інших вимог керівника Богородицької єпархії — можливість безперешкодно зареєструвати парафії УПЦ Київського патріархату а Росії, отримати земельні ділянки в Москві та інших регіонах Росії під будівництво храмів УПЦ КП, повернути українській православній діаспорі Московсько-Богородицької єпархії Богоявленський собор з комплексом будівель Українського православного центру «Братство» в Ногінську. Також митрополит Адріан просить визнати факт порушення прав і свобод віруючих УПЦ КП в Росії, згідно з представленими ним документами.
На прохання митрополита Адріана при ОУР було створено Комісію з релігійних питань, громада УПЦ КП м. Ногінська також отримала членство в ОУР.
До 1993 року архімандрит Адріан, очолюючи православну громаду Богоявленського собору м. Ногінська (Московська область), відновив цей храм з руїн, під його керівництвом збудовано близько десяти нових будівель, у яких було відкрито дві православні гімназії, ліцей мистецтв, благодійну їдальню. Під його ж керівництвом формувалася духовна семінарія. Після заснування 23 жовтня 1995 р. Богородицької єпархії УПЦ КП, яку очолив Адріан, тоді в сані архієпископа, паперова «холодна війна» російської влади з православною громадою, яка тривала з часу конфлікту Адріана з РПЦ, переросла ще й у боротьбу міжконфесійну. Богоявленський собор і прилеглий комплекс будівель в ніч із 29 на 30 вересня 1997 року було захоплено ЗМОПом...
Наприкінці 1990-х років у Москві зареєстровано дві православні громади УПЦ КП — святих апостолів Петра і Павла та святого великомученика й цілителя Пантелеймона (зараз у місті й області діє чотири громади). У перереєстрації їм було неодноразово відмовлено, щодо виділення земельної ділянки під будівництво храму в Москві — було застосовано бюрократичну практику «відфутболювання». Боротьба громади УПЦ КП за право українців ходити у власний храм на чужині, молитися рідною мовою триває і по цей день.
Боротьба за існування Богородицької єпархії УПЦ КП може бути ідеальним прикладом недотримання прав і свобод людини в Росії, затверджених у Конституції держави, в чому самі росіяни неодноразово й не завжди виправдано обвинувачують найближчих сусідів. Новий федеральний Закон «Про свободу совісті та про релігійні об’єднання» від 26 вересня 1997 р. ще більше ускладнив реєстрацію релігійних груп та організацій, особливо іноземних, одночасно «признавая особую роль православия в истории России». Зважаючи на те, що Українська державність, та й автокефалія Української церкви сприймається, говорячи назвами деяких виданих у Москві книжок як «Украинский сепаратизм в России» або «Украинская болезнь русской нации», очікувати якихось поступок не варто, навіть у дальній перспективі.
Хоч що б там було, людина приходить у храм для молитви, а не для політики, яку їй нав’язують. На сьогодні в Росії українські православні та греко-католицькі громади діють лише в кількох регіонах, служби проводять у звичайних помешканнях чи офісах. Всі вони, незважаючи на принизливе ставлення з боку влади і погрози, продовжують об’єднуватися, приходити до української церкви й серцем прагнути в Україну.
