Український подвиг

Сестра відомого кінорежисера звернулася з відкритим листом до голови Державного агентства України з питань кіно Пилипа Іллєнка: «Читаючи газету «День», в якій протягом багатьох років отримую для себе поповнення знань з історії України та глибокий аналіз найболючіших проблем нашого суспільства, звернула увагу на статтю «Нещадна пам’ять перемоги» («День», № 72-23, від 24-25 квітня 2015 р.). Я, українка, яка підлітком пережила Другу світову війну, роки німецької окупації, з великою цікавістю читала обговорення організованого Ларисою Івшиною круглого столу — «Друга світова війна і український внесок, український подвиг, українське бачення» за участю найвідоміших інтелектуалів України. Проймає актуальність зазначених проблем сьогодення України. Особливої уваги заслуговує питання, порушене письменником, лікарем і дипломатом, постійним автором «Дня» Юрієм Миколайовичем Щербаком: осмислення Другої світової, подолання російської радянсько-імперської міфології в умовах нинішньої путінської агресії, яка має на меті розчленування і знищення України як держави. Особливо на тлі заяв Путіна, що Росія виграла б «Велику вітчизняну» і без українців. Юрій Щербак наголошує і попереджує: «Це тотальна брехня, але вона, на жаль, має відгук у російському суспільстві».

Тому у переддень вшанування пам’яті загиблих у тій війні вкрай потрібним є розкриття правди щодо величезних жертв, які заплатив український народ у досягненні спільної перемоги над фашистською Німеччиною та ролі нашого народу у зриві німецького плану «бліцкриг», що змінило хід війни. Зокрема під час захисту Києва протягом двох із половиною місяців проти німецької навали, яка 11 липня вже стояла перед укріпрайонами міста.

Таким висвітленням правдивої історії Другої світової війни є фільм мого брата, відомого кінорежисера Володимира Денисенка «На Київському напрямку», який знято 1967 року, але за рішенням Головного військового управління його дозволено демонструвати лише малим екраном.

На сторінках газети «День» (№159, 2012) кінознавець Лариса Брюховецька описала майже дворічну боротьбу Володимира Денисенка за написаний у співавторстві з Василем Земляком сценарій фільму та боротьба за дозвіл Москви на його постановку. Кінострічка вперше показала роль киян і очолюваної генералом Кирпоносом армії Південно-Західного фронту, які вирішила хід війни. Опір групи військ генерала Кирпоноса змусив танкову армаду Гудеріана, що, захопивши Білорусь, підійшла вже до Смоленська (за 350 км від Москви), повернути у напрямок Києва. Відмова Сталіна щодо надання підтримки призвела до оточення 700-тисячної армії та загибелі штабу генерала Кирпоноса. Фільм закінчується передсмертними словами генерала: «Не всі прорвуться, але хто вийде, хай пам’ятає: смерть його товаришів недаремна — Гудеріан тут, а не під стінами Москви». У фільмі знімалися відомі актори: К. Степанков, А. Джигарханян, М. Державін, В. Розстальний, Л. Сердюк, М. Яковченко, Н. Наум, М. Криніцина, М. Олійник (в епізодах — М. Гринько та І. Миколайчук) та інші.

Пам’ятаю, як брат особисто їздив до Москви консультуватися з учасником цих трагічних подій — генералом Баграмяном І.Х. Згодом 1971 року вийшла книжка Баграмяна «Так начиналась война».

В умовах нинішньої агресії Росії створені українськими режисерами фільми з історії Другої світової війни потрібні як інформаційна зброя. Впливу на масову свідомість можливо досягти з телеекранів, демонструючи існуючі українські фільми на військово-історичну тематику. Замість російських шовіністичних телесеріалів, що нав’язують глядачеві сфальсифіковану інформацію щодо значення України і зокрема Києва у ході другої Світової війни.

Звертаюся до голови Державного агентства України з питань кіно пана Пилипа Іллєнка, власників і очільників приватних каналів: фільм «На Київському напрямку», що прояснює і закцентовує історичну правду про звитягу і внесок українців у Другій світовій війні, ви, як громадяни України, державники, зобов’язані дати змогу побачити якомога більшому колу глядачів.