«Урізувати – так урізувати...»

Репліка на статтю Д. Десятерика «Ціна мовчання», «День» 01.06.2010 р.

У статті Д. Десятерика «Ціна мовчання» нешанобливо згадано міністра внутрішніх справ України А. Могильова. Його заяву про відведення місця для проведення мітингів опозиції десь на околиці Києва названо волаючою. За всієї пошани до пана Д. Десятерика (особливо після інтерв’ю з фотографом Б. Михайловим), категорично не можу з цим погодитися. У цій ситуації пан Могильов виявив себе як справжній інтелектуал європейського зразка. Прикиньте ситуацію: влада хоче взагалі заборонити будь-які збори опозиції (за прикладом сусідньої країни) виходячи з глибокої турботи про стабільність нервової системи невеликої частини населення. Пан Могильов, як справжній офіцер, знайшов у собі мужність протистояти владі. Я не знаю, чого йому це коштувало, але він зміг переконати владу в компромісному рішенні. Адже народ — як малі діти: їх потрібно поступово привчати до чогось, і з часом вони звикнуть до всього. Пошук компромісу — один із найважливіших показників європейської демократії.

Щоправда, особисто я не згоден із паном Могильовим. Колись Аркадій Райкін казав: «Айн унд цванциг, фір унд фірциг», як казали давні японці, роблячи собі харакірі: «Урізувати, так урізувати». Подібне рішення пана Могильова спричинене, я так вважаю, його надмірною інтелігентністю. Це те саме, що відрізувати хвіст у кицьки шматочками — весь відразу шкода. Тому я запропонував би інший варіант вирішення цієї проблеми. У Київської області є багато порожніх земель. Знайти 1—2 га в чудовій місцевості, обгородити ділянку парканом (ні, не з колючого дроту, металевим, але цілком естетичним та міцним), побудувати невелику сцену — і все. І хай собі мітингують хоч до ранку. І міліції знадобиться набагато менше — осіб сто по периметру, щоб не розбігалися й не витоптували траву. Вхід безкоштовний. Вихід — за пред’явленням документа. Усе статечно і благородно. І опозиції було б спокійніше: один раз пообурювалися б і заспокоїлися, звикнувши.

Отже, пане Д. Десятерику, Ви не праві, пан Могильов — мила людина. Хоч і міліціонер.