Усім фронтовикам — статус інвалідів війни

Хочу звернути увагу влади та громадськості нашої країни на питання, вирішити яке слід якнайшвидше. Йдеться про велике свято, що наближається, — День Перемоги.

Ми його святкуємо 56-й раз, і за цей час сценарій святкування не змінився: привiтання ветеранів, впорядкування могил загиблих воїнів, покладання вінків до пам’ятників і обелісків. Відтоді кількість ветеранів війни зросла: до них зарахували афганців, учасників подій в Угорщині, тих, хто народився до 1932 року й працював під час війни. А останнім часом «учасниками бойових дій» вважають і «миротворців», які не бачили війни й служили в миротворчих контингентах.

Декілька років я працював головою Ради ветеранів найбільшого в Житомирі заводу «Електровимірювач». У нас у списку ветеранів близько 1000 осіб тільки тих, хто працював на заводі від 15 і більше років. Серед них — близько 30 осіб дійсних фронтовиків Вітчизняної. Мені й іншим членам Ради ветеранів доводилося відвідувати їх удома. Життя в них важке — пенсії (в середньому 100 грн. на місяць) не вистачає на найнеобхідніше. Багато хто з них голодує, постійно хворіє, практично всі вони інваліди. Але дехто встиг оформити свою інвалідність, пов’язану з війною, а інші працювали до останніх днів і тепер не в змозі клопотатися про інвалідність, пов’язану з перебуванням на фронті.

Сьогодні «наймолодшому» фронтовикові виповнилося 75 років. Городом вони займатися не в змозі — здоров’я вже немає, ліки, протезування зубів — лише за гроші, лікування в санаторіях — платне.

У дні святкування Перемоги про них кажуть добрі слова. Це вони винесли на своїх плечах основний тягар війни. А після свята про них забувають, ніби їх немає взагалі. А молодь усе це бачить і каже: «Не піду я в армію, краще стану дезертиром, поїду куди-небудь». Раніше за інших зрозуміли цю ситуацію в Білорусі. Там усім колишнім фронтовикам видали посвідчення інвалідів війни.

А тепер мої пропозиції:

1. Вважаю, що всім колишнім фронтовикам слід присвоїти статус «Інвалід Вітчизняної війни». Перевірити дані про участь у боях на фронті нескладно — в кожного з них є медалі за звільнення i взяття міст. Та й відповідні дані у військкоматах є.

2. Терміново видати їм заощадження з ощадкнижок.

3. Запровадити для них безкоштовне надання ліків і лікування в лікарнях і санаторіях за направленням лікарів.

4. Дозволити безкоштовний проїзд у маршрутних автобусах, безкоштовне відвідування платних туалетів.

Можливо, я не все врахував, що можна для цих людей зробити, але це останній шанс — через два-три роки це питання вже ніхто не порушить.