Вічні постаті славетної Буковини
На початку травня в Чернівецькій області, як і по всій Україні, вшановувалось 100-річчя з дня народження відомої української письменниці, лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка Ірини Вільде (Дарії Дмитрівни Макогон). «Щоб увійти в безсмертя, людина мусить скласти два екзамени: один перед сучасниками, другий перед історією», — писала вона і успішно впоралася з обома іспитами.
Народившись в Чернівцях в 1907 році, майбутня письменниця багато років прожила в мальовничих селах краю, в яких її батько, Дмитро Макогон — письменник демократичного напрямку — з 1902 по 1923 роки вчителював разом із дружиною. Найбільше запала їй в душу мальовнича Веренчанка на Заставнищині, де родина проживала протягом 1920 — 1922 років.
«Село Веренчанка у моєму серці виросло до символу Батьківщини», — відмічала вона у своїх спогадах, неодноразово приїжджаючи сюди в подальші роки життя вже відомою письменницею, творчість якої була широко відома не тільки в республіках колишнього Радянського Союзу, а й далеко за його межами.
Саме в Веренчанці в свої юнацькі роки вона ближче знайомиться з життям буковинських бідняків, замислюється над суспільною несправедливістю, вивчає народну творчість. На цей період припадає її захоплення творами Т. Шевченка, Ю. Федьковича, Лесі Українки.
Вшановуючи пам’ять про письменницю, одна з веренчанських шкіл вже багато років носить ім’я Ірини Вільде. Готуючись до ювілейної дати ще з середини квітня, учні школи завершили збирання спогадів колишніх учнів нашої школи, з якими зустрічалася письменниця, приїжджаючи за життя в Веренчанку.
Було проведено дооформлення по класах куточків, присвячених життю та творчості Ірини Вільде, поповнення новими експонатами стендів шкільної світлиці письменниці. Учнями різних класів, членами історико-краєзнавчого товариства школи були проведені для односельців екскурсії по місцях села Веренчанка, які пов’язані з дитячими та юнацькими роками Ірини Вільде. Самодіяльні актори шкільного драматичного гуртка показали виставу з інсценізації уривку з повісті Ірини Вільде «Повнолітні діти», а протягом березня-квітня члени «Молодої просвіти» виступили з власними рефератами, присвяченими життю і творчості письменниці перед учнями 5 — 11 класів школи.
Ювілею Ірини Вільде також були присвячені шкільна конференція по книзі «Повнолітні діти» та виставка учнівської творчості.
Напередодні славного ювілею відбулося відкрите засідання літературної студії школи та загальношкільні батьківські збори, присвячені вшануванню пам’яті славетної землячки.
Справжнім апофеозом свята стало проведення відкритого засідання літературознавчої секції шкільного історико-краєзнавчого товариства «Ірина Вільде — письменниця-берегиня», на яке було запрошено велику кількість гостей як із районів області, так і безпосередньо з Чернівців, а також iз сусідньої Івано-Франківщини — міста Коломиї.
Гості, більшість з яких знали і спілкувалися з письменницею за її життя, у своїх виступах зазначили, що всіх присутніх у переддень свого 100-річного ювілею зібрала тут мудра жінка, великої душі людина, талановита письменниця. На знак невмирущості людської душі була запалена свічка пам’яті, аби її ніжний промінець зігрівав усіх присутніх теплом, наповнив серця трепетним відчуттям любові, вдячності і шани.
А яким барвистим та насиченим став виступ-віночок учнівського колективу школи. Діти возвеличували творчість Ірини Вільде, інсценізувавши уривки з її творів, переплітаючи їх дійство з мелодійними буковинськими піснями і таночками, які виконували учні як молодших, так і старших класів.
Мимоволі всі учасники свята потрапили у роки юності письменниці, у чудову, багату краєвидами місцину, акаційне село, як називала його Ірина Вільде — мальовничу Веренчанку.
Залюбленим у рідний край, їм не треба було напружуватися та штучно відтворювати те, чим в свій час так захоплювалася їхня славна землячка.
Так, а час і справді, наче зупинився, для всіх нас на ту хвилину. Для тих, з ким колись зустрічалася, просто спілкувалася, кому давала поради, або ж випадково перекинулась словом, але зустріч ця стала незабутньою на все їхнє подальше життя.
Другу частину святкового дійства складала презентація книги колишнього жителя села Веренчанка Теодора Антемійчука — «Норильські табори». Здавалося б, такі дві неординарні особистості, які жили й творили в різні часи, літературний багаж яких абсолютно несхожий, майже несумісні. Проте є у Ірини Вільде та Теодора Антемійчука спільний пафос любові до рідного краю, що єднає їх і, в свою чергу, покликав нас, учасників цього величного свята, до єдності і взаєморозуміння».
