Відкриті списки чи замасковані граблі?
Останнім часом політики підкидають суспільству і постійно повторюють думку про те, що по відкритих партійних списках буде вибрана доброчесна, патріотична, професійна Верховна Рада, яка захищатиме інтереси народу і стане розумовим центром держави. Насторожує той факт, що думку про відкриті партійні списки підтримують усі партії та фракції У парламенті. Одностайні в цьому націонал-демократи, Блок БЮТ, комуністи, опозиція. На розмовних виставах, ток-шоу «Свобода», «Свобода слова» весною цього року слова «відкриті партійні списки», «регіональні відкриті списки» політики різних кольорів повторили 37 разів! Виборців починають заздалегідь обробляти психологічно, бомбувати заклинанням, що відкриті списки змінять на краще владу в Україні. Це не що інше, як хитромудра спроба ошукати виборців, щоб вони всьоме наступили на замасковані граблі та проголосували за людей, нездатних керувати країною. Частково, косметично підправлений «відкритістю» «Закон про вибори» дає шанси нічого по суті не змінювати на верхівці влади. Персоналії при владі залишаться ті самі й будуть вести Україну від однієї прірви до іншої. Якщо вже заговорили про відкритість, прозорість всіх інститутів влади, то через ЗМІ необхідно показати і розказати все про політиків, можновладців. У першу чергу необхідно віддзеркалити те, про що вони самі розказувати не хочуть. Народ подумає і зробить правильний вибір. Тримати народ у стані необізнаності й говорити йому напівправду перед виборами парламенту — це зовсім не демократія і не справжня свобода слова.
Ще з радянських часів і до сьогодні на вершині влади знаходяться одні й ті самі персони. З року в рік тасується стара, замусолена колода карт політичних гравців, фактично політичних банкрутів. Гасло «Геть усіх!» виникло небезпідставно.
Існують вагомі причини незадоволення населення результатами управління Україною протягом 18-ти років. Усе пізнається в порівнянні, а цифри часто говорять більше, ніж слова. Україна мала найкращі стартові економічні умови в 1991 році для свого розвитку серед інших республік колишнього СРСР. За 18 років наша країна значно відстала від країн колишнього соцтабору.
Статистика показує:
Внутрішній валовий продукт на душу населення в Україні складає на рік 4832 долари. Це 84 місце в світі, Україна стоїть поряд з країнами Африки, Алжиром і Белізом. Хто виведе державу з цього ганебного стану? Все залежить від свідомого вибору влади народом. Показник ВВП на жителя Естонії становить 19692 долари, 40-е місце в світі, для Литви — 16373 долари, 47-е місце в світі. Обігнала нас і Росія, 12178 долари, 59-е місце. Взірцем можуть бути розвинуті країни світу, наприклад, Норвегія 56000 доларів, 2-ге місце в світі, Фінляндія — 35559 доларів, 11-те місце в світі. Невтішна й середня тривалість життя громадян України — 62 роки для чоловіків. Це на 15 років менше, ніж в Європі. Рекорди середньої тривалості життя показує Японія — понад 80 років. Так що ж робити, аби з часом змінити ситуацію на краще? У першу чергу оприлюднити відкриті списки всіх можновладців, які правили країною протягом останніх 18-ти років. ЗМІ (четверта влада) зобов’язані дати до кожної персони з цього списку детальну інформацію, що корисного зробив політик та який негативний слід від його діяльності, від ганебних зловживань владою за ним тягнеться. На терези необхідно покласти як здобутки, так і недоліки. Доцільно назвати й суму грошей, яку отримав політик із народної кишені та як він збагатився, будучи на посаді. Дуже важливою є інформація про моральність кандидата. У відкритих списках місця для таких відомостей не знайдеться.
Необхідно всенародно спитати з можновладців за провали в роботі, за порушення присяги, даної при затвердженні на посаду. Окремих посадовців, що нанесли шкоду державі, причетні до корупції — треба притягнути до кримінальної відповідальності. Користування владою, незадовільні результати керівництва державою і відповідальність — це є нероздільні поняття. Добре було б прийняти такий закон, за яким усі діючі високопосадовці, народні депутати не мали б права балотуватися на виборах до парламенту протягом п’яти років. Необхідно також новим виборчим законом надати право безпартійним громадянам балотуватися кандидатами в народні депутати.
ЗМІ мусять об’єктивно, правдиво висвітлити роботу конкретних діячів законодавчої, виконавчої та судової влади. Без такої інформації народ знову ошукають, і до парламенту вже по відкритих списках знову пройдуть політичні клоуни, різного ѓатунку обіцяльники, демагоги, люди випадкові, непрофесіонали, політики з минулого. Дурити народ політики добре навчилися! Настає час радикально змінити на краще ситуацію у владі. Лозунг і стан України «Маємо те що маємо» необхідно подолати досконалим виборчим законом.
Без такого закону «слуги народу» будуть доказувати правоту кулаками, а не розумом, блокувати трибуну, бігати по залу з надувними кульками, пускати в залі паперових голубів, псувати систему «Рада», творити інші неподобства. А ще народу необхідно було б знати, скільки коштів забрали можновладці за те, що довели країну до занепаду, та як збагатились особисто за цей час.
Правоохоронні органи значно піднімуть свій авторитет оприлюдненням імен хабарників, казнокрадів, економічних злочинців.
Не сумнівайтеся! Список цей достатньо чисельний і буде рости при зміцненні законності в державі. Що не кажіть, а широке впровадження відкритих списків покращить політичну атмосферу в країні. Без гласності не створити громадянське суспільство й не сформувати справжню державницьку еліту. Час настав позбутись псевдоеліт.
