Власноруч і щодня творити подив і задоволення —

Олександр ВЕШЕЛЕНІ, арт-менеджер вінницької книгарні «Є»:

— Отримав на абонентську скриньку перший номер журналу «Кіно-Театр». Вирішив його передплачувати, бо страшенно ностальгую за хорошою друкованою кіноаналітикою, передусім за прекрасним «Кino-колом». Здається, ситуація в нашій кіносфері не дуже змінилася з часів останнього випуску культового часопису 2008 року. Читаємо про численні фільми, які готуються до прокату, — і на цьому знайомство зі стрічкою вважайте завершеним. Можливо, якось ще натрапите на трейлер у ютубі або ріп на торентах «Гуртом». У найкращому випадку фільми покажуть на «плюсах» чи на «Новому» о третій ночі. Держкіно обіцяє 2013 року вихід як мінімум п’яти серйозних повнометражних стрічок, зроблених в Україні. Найпершою на екранах з’явиться «Звичайна справа» Валентина Васяновича — сатирична комедія на тему «конаючої України» з легким для сприйняття сюжетом. Творці фільму намагаються показати стрічку в прокаті по всіх обласних центрах України, як це торік було з «ТимХтоПройшовКрізьВогонь». Та судячи з реакції директорів місцевих кінотеатрів, у Вінниці його навряд чи демонструватимуть. Дехто навіть виправдовується тим, що не може потіснити в графіку показів «Анну Кареніну» Джо Райта. Тішить хіба те, що у місті досі можливе існування муніципального кінотеатру, який принаймні співпрацює з «Артхаус-Трафік» і показує фестивальне кіно — щоправда, рідко коли українське. Тож мені і тисячам таких, як я, невгамовним провінціалам залишається лише гортати чорно-білі сторінки «Кіно-Театру» чи глянцеві «Української культури» і крутити в своїй голові «віртуальний» кінотеатр.

Тетяна МАКАРЕНКО, менеджер з розвитку ТЦ «Шок»:

— Цей тиждень був приємним продовженням зимових свят. Я відзначала свій день народження і день янгола! На день народження отримала багато квітів, діти влаштували сюрприз — святкову вечерю. А на Тетянин день мене привітали дуже багато друзів і знайомих, я була приємно вражена такою увагою. А ще я відкрила для себе нову приправу — куркума. Окрім приємного смаку і яскравого кольору, ця приправа має майже магічні властивості. Її сторіччями використовували у східній народній медицині для лікування ран, опіків, інфекцій. А нині встановлено, що куркумин має антиоксидантні, антиканцерогенні та протизапальні властивості. Окрім того, куркума — це природний антибіотик, який покращує роботу кишкового тракту, захищає печінку від впливу різних токсинів, знижує рівень холестерину та цукру в крові. Індійські красуні використовують цю приправу для збереження краси та молодості. Тому рекомендую її всім, хто небайдужий до свого здоров’я.

Олександр УМАНЕЦЬ, проект-менеджер в IT-компанії:

— Минулого тижня радiв через закритий кредит. Шкода, що вiн у мене не один. Крiм того, минулий тиждень подарував менi гарний фiльм. Один iз найкращих, який я коли-небудь бачив. Рекомендую усiм — «Шосте почуття». Все це вдалося закрiпити вiзитом до батькiв. Цього разу зiбралася вся родина. Був надзвичайно теплий вечiр. А ще я вкотре зрозумiв, що не можу без футболу, i продовжую грати, незважаючи на заборону лiкаря. Усе iнше мене не вражає. Янукович не їздить «Укрзалiзницею», а команда «Динамо» (Київ) досi не продала Мiлевського...

Максим ЦАРЕНКО, історик-краєзнавець:

— Днями, забираючи після уроків дев’ятирічного сина, був шокований тим, що побачив на шкільному ґанку: кілька дітлахів змагалися у влучності, обравши за мішень для сніжків портрет на шкільній меморіальній дошці, присвяченій відомому випускнику — соціологу і політологу Юрію Леваді. Перехожим — і школярам, і дорослим — схоже, було байдуже до того. Присоромити «сніжкових снайперів» виявилося набагато простіше, ніж достукатися до дорослих. Педагог, якому я розповів про прикрий інцидент, вразив мене, мабуть, більше за малих бешкетників: «Добре, що хоч не по вікнах — могли б і шибку розбити! А на мармурі сніг й сам розтане!» Сніг на мармурі дійсно розтав. Та чи не лишилися вкритими кригою серця тих дорослих, що спокійно дивився на плюндрування пам’яті? Чи розуміємо ми, що від сніжків на портретах до зламаних хрестів на цвинтарях, до смаження яєчні на Вічному вогні — один крок?

Геннадій ПОЛІЩУК, громадський діяч, підприємець:

— Минулий тиждень був досить насиченим. Перший захід бізнес-клубу в Києві, відрядження, зустрічі, справи. Саме тоді, коли не вистачає часу і потрібно встигнути зробити мільйон справ, найбільш гостро відчуваєш смак життя, цінність простого відпочинку на канапі, спілкування з рідними тощо. Хоча періодично таки варто робити перерву та звірятися з власним компасом, чи в правильному напрямку ти біжиш. Цікаво було читати різноманітні словесні баталії щодо відзначення чергової річниці бою під Крутами. Приємно констатувати, що, незважаючи на безліч політичних негараздів, самосвідомість українців зростає. Вкотре «Газпром» шантажує Україну газовими штрафами. Де-юре їхня позиція заздалегідь програшна, але де-факто, зважаючи на слабкі позиції України у світі, це може стати реальною проблемою. Казав колись Макіавелі: «Будеш сам сильним — то знайдеш сильних союзників». Прикро, однак наразі це не про Україну. Рік почався дуже активно в усіх сферах, тому хочеться усім побажати терпіння, наснаги, та хорошого самопочуття, незважаючи ні на що.

Олексій РЯБОКОНЬ, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри українознавства Вінницького національного медичного університету ім. Пирогова:

— Належу до людей, які власноручно і щоденно створюють для себе ситуації подиву і задоволення. Оскільки головна справа мого життя, я б навіть сказав місія, — самонавчання мов, кілька разів на день мені вдається відчувати подив тим не завжди помітним зовні зв’язкам, які існують між часом дуже далекими мовами. Це я використовую у своїй самонавчальній діяльності з оволодіння й поліпшення компетенції в багатьох мовах. І сама ця діяльність, в процесі якої я винаходжу нетрадиційні методи й прийоми, є ще одним джерелом подиву й задоволення. Зараз я «підсів» на Інтернет, який надає безмежні можливості подорожувати між світами різних мов і культур, що стоять за ними, а також в різні країни та історичні епохи. Хіба це не диво, не привід для подиву, не джерело задоволення?!

Зорій ФАЙН, заслужений діяч мистецтв України, фотограф:

— Минулий тиждень для мене був дуже насиченим, втім, як і будь-який інший. На щастя, зараз зима, і я можу спокійно відредагувати майбутню книжку. У неї поки є лише робоча назва — «Кава-брейк з Його Величністю». Книжку планую видати, щойно зберу на неї кошти, — це своєрідний соціальний експеримент. Ще тиждень запам’ятався тим, що отримав багато листів після прямого ефіру на місцевому телебаченні в програмі «Екватор дня» — а я не можу залишити своїх читачів без відповіді, довелося кожному відповідати. Також мені необхідно було відредагувати нову фотосесію губернатора. Решту часу, за винятком перерв, коли потрібно було їхати читати лекції, витратив на роботу над власними текстами. Шкода, що ці золоті дні скоро закінчаться. Телевізор не вмикав, тому не знаю, що діється в світі. І не поспішаю дізнатися, впевнений, приємних емоцій це в мене не викличе.