Втрачене покоління чи паростки майбутнього?

Така постановка питання стосовно сучасної молоді сьогодні — не в руслі першочергових проблем виживання. Вона вимушено відійшла на другий план. Тільки її значущість від цього аніскільки не зменшилася. Навпаки. Наш час — перехідний. І від того, як зуміє сформуватись в сьогоднішніх молодих здатність жити в сучасному світі, і буде залежати майбутнє українського суспільства.

З одного боку, ми позбулися підвищеної опіки держави над змістом і якістю виховання і навчання. З другого — тотальної ідеологізації даного процесу. А в останній період радянської історії — і лицемірства авторитарних методів навчання.

Сьогодні ж маємо як результат масового зубожіння народу злиденний стан раніше розвиненої системи освіти, занепад роботи з молоддю, масове її безробіття, відсутність життєвих перспектив і пов'язаний з цим комплекс негативних явищ. В українському суспільстві сьогодні сформувався численний прошарок 18 — 28-річних, які по-справжньому ще ніде не працювали. І вони вже почали звикати до такого стану, вважаючи, що це і є доросле життя.

Незважаючи на наявність цих тривожних тенденцій, в свідомості молоді одночасно відбувається формування сучасного стилю мислення, модерного бачення світу. Сьогоднішні молоді позбавлені комплексу радянської ментальності. Характерними рисами їхнього світобачення є усвідомлення свободи особистості та ринковий спосіб мислення. Нехай це буде поки що у формі базарної торгівлі чи надання дрібних послуг. Але це вже підприємництво, зумовлене економічною необхідністю. Сьогодні основним мотивом їхньої діяльності стає боротьба за виживання. «Ліриків» серед них мало. Та й інтелект став менш книжний. Вони — діти свого часу, де основним правилом стає: «Сотвори себе сам». І в такому житті успіху будуть домагатися особистості, які краще за інших будуть набувати д ілових якостей.