«Визначення «російськомовний» не є хворобою, яка не дозволяє вивчити українську мову»

Вельмишановний пане Президенте!

Я слідкував за Вашими відповідями на запитання студентів під час першої в Україні трансляції «Президент і студенти. Розмова про майбутнє» (10 листопада. — Ред. ) і, гадаю, більшість була задоволена Вашими відповідями. Певний, що більшість російськомовних та іншомовних в Україні теж були задоволені Вашим вболіванням за їхнє право вживати мову, якою володіють. Це правильно, бо Ви є Президентом усіх громадян України. Але ж у громадян є не тільки їхні права, але й обов’язки, а обов’язком кожного громадянина будь-якої країни є й вивчення державної мови, і саме цього нам бракувало почути від Вас під час відповідей на студентські запитання. Можете закинути мені, мовляв, чому діаспорний українець вболіває за те, що робиться в Україні. Хочу Вам нагадати, що українська діаспора в різних кутках світу майже на всіх континентах вже століттями зберігає українську мову і сподівалася, що в незалежній Україні, де проживає багато батьків, дітей, дідусів й бабусь, тіток та вуйків-дядьків, друзів і добрих знайомих наших діаспорників, ця мова запанує так, як воно зафіксовано в Конституції.

Під час помаранчевої революції українська діаспора активно допомагала фінансово і морально в підтримці вимог Майдану, і саме завдяки їй у різних столицях світу відбувалися численні демонстрації, на яких вигукували і Ваше ім’я, і вимагали справедливих повторних виборів президента. Нам було приємно, що в той час у Києві лунала українська мова, і російськомовні ставилися до неї з повагою, бо це ж була українська помаранчева революція, яка довела світові, що політичних змін у країні можна досягти мирним шляхом і в ХХI столітті. Ми покладали великі надії саме на Вас, пане Президенте, що з вашим приходом до влади припиниться суржик від офіційних осіб, і українська революція сприятиме й розвиткові української мови, яка зараз змушена боротися за своє існування як мова корінної нації, яка, згідно з останнім переписом населення, становить 77,8% всього населення України. Наше розчарування настало з моменту призначення на міністерські та керівні державні посади людей, які не володіють державною мовою. Українська революція ХХI столiття розбуркала не тільки українців до активного політичного життя, але вона розбудила багато діаспорних, майже асимільованих українців, які раптово відкрили батьківщину своїх предків і кинулися на розшуки свого коріння. І чимало поїхало в Україну задля ближчого знайомства з нею. Перебуваючи в Україні, українська діаспора з болем сприймає дійсність в Україні не тільки через нехтування української мови малими службовцями, але й міністрами, як це було 29 серпня, коли міністр освіти п. Ніколаєнко в інтерв’ю по УТР на запитання українською мовою відповідав виключно російською. Невже ж на 15-му році незалежності України немає людей, які володіють державною мовою, чи це недбале ставлення до державної мови, а тим самим і до держави? У Канаді федеральний уряд двомовний, але ж це федеральний, а в канадській провінції Квебек жодна людина, яка не володіє французькою мовою, не може бути на будь-якій державній службі. Те саме стосується англомовних провінцій, де без знання англійської мови не можеш стати державним службовцем. Щоб стати громадянином США, Канади, Німеччини та інших країн, стоїть вимога знання державної мови відповідної країни (за винятком людей старшого віку).

У своїй відповіді студентці з ДНУ ви зауважили, що мовна політика щодо національних меншин в Україні відповідає політиці в Європейському Союзі. Слід було б доповнити, що національні держави в ЄС користуються національними мовами. У всіх європейських суверенних державах існують суверенні державні мови, за винятком федеративних Швейцарії та Бельгії, але і тут у школах вивчають мови своїх співвітчизників. Україна у мовній політиці повинна б брати приклад зі своїх сусідів — Російської Федерації, Словаччини, Польщі, Румунії, де національні меншини складають значну частину населення, але щодо державної мови, то у них панує одна. Зрештою, прикладом розвитку державної мови міг би послужити Ізраїль, де також проживає значна частина населення, яку в Україні звуть російськомовною, але у школах, університетах, в уряді та Кнесеті панує одна державна мова. Визначення «російськомовний» не є хворобою, яка не дозволяє вивчити українську мову. Якщо в українських університетах можна вивчити англійську, німецьку, французьку та інші мови, то чому б не створити умови, щоб в українських університетах не тільки вивчали українську, але й нею спілкувалися?

З наближенням виборів до ВР України починаються знов спекуляції з другою державною мовою. Потрібно спочатку опанувати одну державну мову, а тоді можна зважувати пропозиції про іншу. Зрештою, коли б російськомовне населення вивчило у значній мірі мову своїх предків настільки наскільки корінна нація України знає російську, то питання мови не висувалось би для торгів ворогами української держави і різними політичними спекулянтами.

Українська діаспора підтримувала й підтримує прагнення Майдану минулого року, але одночасно звертаю Вашу увагу, пане Президенте, що це була українська революція, і здійснили її українці з усієї України, і саме її мрії і прагнення треба втілювати в життя. Я переконаний, що за підтримки більшості населення України Вам, шановний пане Президенте, вдасться це зробити.