Як нам бути в Україні й у світі?
Коли починаємо з того, що нас, українців, у світі і в Україні є приблизно 65 млн. (згідно з проф. В. Кубійовичем), то одразу виникає запитання, чому така велика нація немає такої своєї держави, як інші народи? Візьмімо до уваги саму Європу. Там, де господарем є корінна нація, там є і добробут, і порядок. У тих державах меншинам надаються людські права, але не керування державою. Там, де в державні установи входить чужий елемент — починаються непорозуміння. Бунтує корінна нація проти втручання чужого елементу в її життя. Прикладів багато. Знищення націй і корінних народів в ім’я якогось світового (глобального) суспільства завжди закінчується трагедією! Збуджується ненависть між народами і людьми, які від природи є іншими і різними. Тому ми, українці цілого світу, як 65-мільйонна нація повинні відкидати все, що нас розділяє і ворожо наставляє одне проти одного. Саме в єдності і є сила народу! Тому, хоч би де ми жили на земній кулі (а нас поза Україною понад 20 млн.), давайте думати категоріями 65-мільйонного українського народу. Задивімося, хто є нашими провідниками, і куди вони нас ведуть. Нашою «партією» має бути багатомільйонна українська нація, а не десятки різнорідних партійок, створених часто ворогами єдності українського народу. То давайте ж організуємо світові студентські та інші молодіжні з’їзди. Треба, щоб українська молодь знала і відчувала, що вона має Батьківщину — Україну, найріднішу матір, яка дбає про неї, хоч би де вона, ця українська молодь, з різних причин проживала на земній кулі. То давайте ж ставитися з любов’ю одне до одного, з пошаною, готовністю допомогти. Не шукаймо лише матеріальних вигод і задля них не продаваймо своєї культури, мови, духовності і всього рідного, яке нам передавали наші предки, щоб ми були собою — українцями і господарями на своїй рідній землі.
