Євроремонт

Народ, який уже раз обманули, замінивши «поганого» вождя на «доброго», зрозумів, що зі зміною вождів життя в державі не міняється, і повстав проти всіх вождів, як синіх, так і помаранчевих.

Народ, якому не знайшлося місця в економічному просторі держави, шукаючи кращої долі в інших країнах, побачив абсолютно інше ставлення влади до громадян своїх держав.

Народ, який двадцять років робив євроремонти в кабінетах та особняках чиновників української влади, хоче євроремонту і в своїх оселях.

Народ, який згідно зі статтею 5 Конституції України є «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні», хоче євроремонту і в державі.

• Хоче, щоб влада його чула й адекватно діяла.
• Хоче чесних виборів.
• Хоче, щоб судді служили правді, а не владі.
• Хоче знати правду про світ та свою країну.
• Хоче, щоб чесно і прозоро розподілялось багатство держави.
• Хоче працювати і заробляти у своїй державі так, щоб вистачало на життя й відпочинок.
• Хоче жити в зручних та безпечних містах і селах.
• Хоче просто, щоб норми Конституції України дотримувалися в Україні, як і в Європі. До речі, наша Конституція — одна з найкращих в Європі, але там за дотриманням Конституції стежить незалежний суд і громадянське суспільство, а в нас гарантувати її нікому.

Народ «віддав» трьом відсоткам партійців фактично всю владу, в тому числі гарантії на свої конституційні свободи, і заснув. Тому маємо те, що маємо, як сказав би класик сучасного українського державотворення — перший президент України Леонід Кравчук. А маємо Майдан — абсолютно закономірний результат, до якого ми впевнено йшли всі ці 20 років. Народ прокинувся. З’ясувалося, що він уже й не народ, а прислуга олігархічних партій та їхньої влади. Слуг, як відомо з історії, зневажають, а в Росії ще й б’ють кийками, і вони терплять, а українці — ні. Тому й бунт. Україна — не Росія, як зазначив другий президент України Леонід Кучма, бо український народ має свою європейську історію, має свою честь і гідність, викристалізувані з істинно християнської моралі, що не дозволяє йому в прислугах ходити. Сьогодні на Майдані більшість люду не з партійними прапорами, а з національними — представники тих 97% безпартійних, яких «дістало» все, що сталося з державою.

Який вихід? Знову заміна «поганих» на «хороших»? Це вже було. Головне, що потрібно народові: маючи конституційне право на владу, запровадити в державі постійно діючий механізм контролю народом дій влади. Потрібен Закон України «Про народний контроль» відповідно до статті 5 Конституції України, який передбачив би право народу або його довірених безпартійних, морально чесних представників — еліти нації позбавляти права обіймати посади всіх чиновників при владі. Може, це зробить їх відповідальнішими перед народом, а не перед олігархічними партіями і владою. У міні-книжці «Я не вірю в Бога, бо я знаю, що він є», виданій 2012 року, цей механізм описано докладніше.

Не було, немає і не буде влади від Бога. Оскільки влада — це обмеження свобод більшості, а ми перед Богом рівні. Народи мають не таку владу, на яку заслуговують перед Богом, а таку, який установили рівень контролю над діями влади.