За інтелектуальний потенціал нам не соромно!
Останнім часом ми все частіше стаємо свідками різних дискусій на тему вітчизняної освіти і перспектив розвитку даної сфери. І це пов’язано далеко не з тим, що вступна кампанія-2008 підійшла до свого логічного завершення. Під час таких дискусій можна почути обурення одних компетентних осіб щодо незалежного тестування і хвалу цьому «ноу-хау», що оспівується іншими, не менш компетентними авторитетами. Спостерігаючи за сумовитими розмовами ректорів вищих навчальних закладів і педагогів, ловиш себе на думці, що вони усього лишень роблять акцент на проблемах, пов’язаних із фінансуванням галузі, і навіть не згадують, що, не дивлячись на все свавілля, яке тут твориться, молоде покоління українців гідно репрезентує свою країну на міжнародних олімпіадах.
Так, 31 липня 2008 року збірна команда України з фізики повернулася з в’єтнамського міста Ханой, де відбувалася тридцять дев’ята Міжнародна олімпіада, в якій узяли участь молоді обдарування з 82 країн. П’ятеро наших хлопців, а саме: Андрій Божко і Антон Жернов із Харкова, Дмитро Фрей із Севастополя, львів’янин Тарас Патлатюк, киянин Павло Гавриленко, показали найвищі бали на Всеукраїнському турнірі та удостоїтися честі репрезентувати Україну на такому високому рівні. Результат праці та наполегливості наших молодих співвітчизників можна з упевненістю назвати успішним. Хлоп’ята привезли на батьківщину одну срібну та чотири бронзові медалі. За словами одного з керівників української делегації, декана радіофізичного факультету Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, доктора фізико-математичних наук Ігоря Анісімова, молоді фізики виступили добре, хоча хотілося, щоб хлоп’ята показали набагато кращі результати й не обмежувалися лише сріблом і бронзовими нагородами. Викладач одного з престижних ВНЗ країни також підкреслив, що змагатися українцям із командами зі Сполучених Штатів Америки, Росії та Китаю наразі дуже складно. «Краще нехай усі учасники команди стануть призерами і удостояться нагород, аніж один завоює лише золото», — висловив свій погляд пан Анісімов. Ігор Олексійович нарікав і на те, що в середній школі дуже низький рівень викладання фізики й дефіцит високопрофесійних кадрів. Також він підкреслив, що підготовка до Міжнародної олімпіади — це велика робота, а вона до снаги порівняно невеликій кількості вчителів в Україні. Рік у рік учасники турніру змінюються, а коло викладачів залишається майже одним і тим самим. Професор звернув увагу й на те, що фізика — це наука експериментальна, а лабораторна база в школах (та й не лише!) за останні роки практично не оновлювалася. І кількість годин, відведених на викладання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах, істотно скоротилася. На жаль, нові програми, на які переходить середня школа, залишаються вразливими для критики. Їх запровадження потребує нових навчальних посібників. Створити ж хороший, відпрацьований підручник за два-три місяці й навіть за декiлька років — неможливо. «Ці чинники можуть призвести до погіршення результатів на міжнародних турнірах», — підбив підсумки Ігор Олексійович.
Старший науковий працівник Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти та науки України Борис Кремінський, який супроводжував на турнір нашу команду, сказав: «Волею випадку делегація прибула до В’єтнаму на день раніше, ніж інші учасники, а оскільки різниця в часі становить чотири години, у команди було більше часу акліматизуватися й відновитися після тривалого перельоту». Борис Георгійович також високо оцінив виступ своїх підопічних і додав, що в процесі підготовки хлопчиків до олімпіади вони показали відмінні результати, які й підтвердили на турнірі у В’єтнамі. Він також підкреслив високу дисциплінованість та цілеспрямованість команди, що, на його погляд, зіграло свою позитивну роль.
Усі члени української збірної відзначили високий рівень проведення олімпіади й відсутність організаційних проблем. Павло Гавриленко, який завоював бронзу, зазначив, наприклад, що для учасників на доброму рівні було організоване дозвілля. «Ми не лише вирішували задачі й займалися тим, заради чого приїхали, але й культурно збагачувалися — знайомилися з визначними пам’ятками В’єтнаму, купували пам’ятні сувеніри», — розповів трохи втомлений, але щасливий призер. У межах культурної програми турніру учасники побували в Храмі літератури в Ханої, погостювали в шовковому і гончарному селах і відвідали музей етнографії.
Один із тріумфаторів олімпіади, харків’янин Андрій Божко, який завоював друге місце, сказав, що пропоновані задачі теоретичного туру були досить складними, але цікавими. «Після виконання практичних завдань я був упевнений, що зможу поборотися за перемогу, але до останнього моменту не був упевнений, що це буде саме срібна медаль», — підбив підсумок Андрій.
На мій погляд, ці хлопці гідно виступили на Міжнародній олімпіаді, показавши всьому світові свої знання, уміння й навички і за них нам дійсно не соромно! А ось нашим урядовцям від освіти й іншим керівникам непогано було б замислитися й вжити заходів, щоб такі талановиті хлоп’ята змогли реалізувати себе на Батьківщині. Для цього потрібно створити їм саме в Україні комфортні умови та докласти всіх зусиль для їхнього професійного зростання. Хотілося б повірити, що, прочитавши ці рядки, наші високопоставлені посадові особи зрозуміють очевидне й усвідомлять, що окрім постійної боротьби за владні повноваження, є по-справжньому гідні застосування цим самим повноваженням!
