Житомирщина знатиме своїх героїв
Краєзнавець Геннадій Махорін видав книжку, в якій не тільки нагадав про діячів минулого, а й вписав імена багатьох бійців із області до новітньої історії України
У Житомирі відомий краєзнавець, викладач та автор багатьох книжок — Геннадій Махорін — вразив читачів новою книжкою. У науково-популярному виданні «Наші герої», присвяченому сучасним героям — бійцям із Житомирщини, що нині захищають Україну в складі Збройних сил України та добровольчих формувань, автор, спираючись на історичні факти, розповідає про багатьох наших земляків, які в різні часи боролися за українську державність та й нині захищають її кордони та територіальну цілісність України.
У шести розділах книжки перед читачами розгортається історія становлення нашої держави та розповідається про долі справжніх героїв Житомирщини, які визначили для себе, що боротьба за Українську державу є святою та благородною місією, й були готові на самопожертву заради цієї високої мети. Після розкриття історико-філософського розуміння понять «герой» і «героїзм» увага приділяється теоретикам національно-визвольної боротьби українського народу, діяльність яких розпочалася майже двісті років тому. Тут згадуються представники української інтелектуальної і мистецької еліти, зокрема Михайло Драгоманов. Під його впливом обрала собі псевдонім наша славетна землячка, його племінниця Леся Петрівна Косач — поетеса Леся Українка.
Наприкінці ХІХ — початку ХХ стст., незважаючи на розділеність українців між Австро-Угорською та Російською імперіями, прихильники ідеї самостійності України активно спілкуються. Культурницькою та просвітницькою діяльністю українців у Житомирі на той час опікувався Василь Кравченко, він же й організував у місті українське товариство «Просвіта». Василь Кравченко пізнав на собі магію особистості Миколи Лисенка, славетного композитора, який вплинув на своїх колег, учнів і послідовників, сформувавши в них почуття національної свідомості. До речі, з Житомирщиною пов’язана одна зі сторінок творчості митця — ще у 1865 — 1867 роках він записував народні пісні в селах на півдні сучасної Житомирської області. У «Наших героях» автор також згадує про відомих ідеологів-житомирян: В’ячеслава Липинського, Миколу Сціборського, Олега Ольжича, розповідаючи про їхні долі та погляди.
В окремих розділах у книжці йдеться про героїв національно-визвольної боротьби 1917 — 1921 років, боротьбу «Поліської Січі», ОУН і УПА на Житомирщині під час Другої світової війни та в повоєнний період, підтримку державницьких прагнень представниками української діаспори, опозиційний рух дисидентів протягом 1965 — 1985 років. Яскравим його прикладом є Євген Концевич, талановитий житомирський письменник і публіцист, людина безнадійно хвора, але сильна духом. Своєрідною книжкою епохи, символом єднання інтелектуальної та творчої еліти українського народу став його славетний рушник, підписи на якому залишили Надія Світлична, Алла Горська, Анатолій Шевчук, Борис Тен, В’ячеслав Чорновіл, Степан Олійник та багато інших яскравих особистостей.
Наше, не таке вже й далеке, минуле, а саме середину 80-х років також не оминув увагою Геннадій Махорін, розповідаючи про земляків із активною громадянською позицією. Яків Зайко, Віталій Мельничук, Святослав Васильчук, Валерій Колосівський, Алла Ярошинська і багато інших прізвищ та імен із книжки «Наші герої» знайомі декільком поколінням житомирян. До речі, цікаво було дізнатися про поширення національної символіки в місті на початку 90-х років, а також про одне із важливих для Житомира досягнень національно-демократичних сил. Ним став власний справжній історичний герб Житомира, ескіз якого було розроблено на підставі герба, затвердженого королівським привілеєм Стефана Баторія 25 січня 1580 року.
Особливістю «Наших героїв» можна вважати те, що Геннадій Махорін детально описав події останніх місяців, зокрема і Революцію Гідності, й боротьбу з агресором на сході України, а також вписав імена багатьох бійців із Житомирської області до новітньої історії України. Автор згадав загиблих військових 95-ї окремої аеромобільної бригади, яку із місця своєї постійної дислокації було спрямовано до зони проведення АТО, а також 26-ї Бердичівської артилерійської бригади та 30-ї окремої механізованої бригади з Новограда-Волинського. Узагалі 95-та ОАМБ є елітним підрозділом Збройних сил України, який протягом протистояння тривалий час перебував у найнебезпечніших місцях і вирішував долю бою на нашу користь, хоча це давалося високою ціною. Тож тим, кого цікавить новітня українська історія та історія Житомирщини зокрема, варто прочитати книжку Геннадія Махоріна «Наші герої».