Зміни менталітету не відбулося

Головне досягнення. Досягнень зовсім небагато. І все ж вибрати найбільше з них нелегко. Економічна стабільність та політична рівновага, розквіт культури та міжнародний вплив України, про досягнення яких уже давно «денно і нощно» трублять підконтрольні виконавчій владі ЗМІ, не скоро стануть дійсністю. Хоча (каюсь!), можливо, ті, хто заявляє про це, вже досягли й економічної стабільності, і політичної рівноваги (поміж собою, напевно), і.., і...

Л. Кучма в інтерв'ю на святкуванні Дня незалежності (УТ-1) заявив, маючи на увазі минулі вісім років: «Найбільше досягнення — зміна менталітету людей». Цього якраз (зміни менталітету) і не відбулося, на жаль. Тут шановний Леонід Данилович видає бажане за дійсне. Хоча якби зміна менталітету (від радянсько-азійського — до європейського) стала реальністю, то її і МОЖНА БУЛО Б вважати найбільшим досягненням восьми років української незалежності.

Найбільша поразка. Найбільшою поразкою, на мою думку, слід вважати невдалий вибір народу майже п'ять років тому, коли президентом став Л. Кучма. І наш народ має шанс повторити цю помилку.

Найбільше розчарування. Усі ми сподівалися, що із здобуттям незалежності наша країна ніби автоматично увійде до ряду чільних європейських держав, як про це декларували рухівські агітки. Усі ми уявляли, що на нас заледве не впадуть гори і м'яса, і зерна, і вугілля, і сталі (за багатьма позиціями, згідно з даними тих же агіток, Україна займала перше — третє місця в Європі). Проголосували за незалежність. Дива не сталося. Воно і не мало статися. Чудесним може бути зцілення, визволення з полону (хай навіть цілого народу, як це відбулося з євреями за часів Мойсея). А хіба чули ви, щоб чудеса допомогли десь комусь у довготривалих процесах? Чи можливе не поодиноке чудесне зцілення, а поліпшення здоров'я народу протягом кількох століть, якщо цей народ не піклується про себе, має низький рівень медичного обслуговування? Ми знаємо з літописів про те, як у ХIII ст. «волею Бога» вітер кидав на полки монголо-татар, які підійшли до Луцька, їхнє ж каміння. Однак яка війна чи битва була виграна «чудесами»?

Те чи інше економічне диво має під собою міцну основу. І насправді є не дивом, а наслідком багаторічних процесів, якщо не багатовікових. Наприклад, була Німеччина зруйнованою після другої світової війни — і відродилася. Проте економічний поступ мав під собою міцний фундамент, замішаний на працьовитості, пунктуальності, дисциплінованості німецького народу (а такі якості, тим більше, в цілого народу, не виховуються за рік чи десятиліття).

Ми розчарувалися тому, що, почавши разом із державами Східної та Центральної Європи, тепер опинилися на хтозна-якому місці у світі за рівнем людського розвитку в той час, як інші держави (Польща, країни Балтії) впевнено входять до сім'ї розвинених держав. Ми розчарувалися тому, що не сталося ніякого «дива», хоч кожна розсудлива людина розуміла, що його і не має бути.

Головна надія. Людина надіється навіть тоді, коли надіятися вже ні на що. Для мене особисто головною надією були люди. Далекі і близькі. Невідомі мені і ті, що мене оточують. Учителі, які, безоплатно працюючи, вкладають душу в дітей. Науковці, які в наших жахливих умовах продовжують дивувати світ своїми відкриттями. Журналісти «Дня», які є в опозиції до влади і не збираються поступатися. Авіатори, які, маючи мінімум годин польоту, творять чудеса на авіавиставках світу. Спортсмени, яким держава хіба що не заважає — про допомогу мова не йде — і які продовжують виступати під прапором України. Зрештою, організатор позакласної роботи, яка, маючи голос оперної співачки, працює в нашій школі. Доки є такі люди, не все ще втрачено.