«Однаковою мірою герой і антигерой – люди і цифровізація»

1. Рік видався достатньо активним і динамічним, але малопродуктивним з огляду поступу вперед. Це, швидше, був калейдоскоп неяскравих поточних проблем.

Для мене несподіваною думкою, швидше спостереженням року, став допис письменника Андрія Любки про подорож до Афін, де він написав, що через один з найдавніших символів світу, афінську Агору йде міське метро. Для мене це стало дуже тонким спостереженням сталого і нескінченного розвитку людства. Греки, які невеликим по часу елліністичним періодом заклали підвалини сучасного світу, продовжують жити в тому ж просторі, не відгородилися своєю найвідомішою площею, як музеєм. Тисячі років тут іде життя і буде йти далі.   

2. Я б сказала, що однаковою мірою герой і антигерой – це були люди і цифровізація. Мені видалося, що цього року стало більше видно самоорганізацію людей для різних дій. Чи це навчальні програми, чи спільні акції найрізноманітнішого напряму, суспільство стало більш організованим. Також мені видається, що це певний показник зацікавленості людей один в одному і є певним містком до того, що люди зацікавляться і великими питаннями – державними, світоглядними. Разом з тим спостерігаю небезпечне спрощення в усіх нетехнологічних сферах.
3.
Прекрасна і сучасна тенденція того, що все, що може бути оцифровано, повинно бути оцифровано, автоматизовано, полегшено і т д. Але чи встигає робота людської душі в цьому темпі розвитку технологій – велике питання.

3. «День» дуже динамічно не лиш відображає, але і будує гуманітарну частину суспільства. Мені дуже імпонує респектабельний консерватизм газети, але хочеться і більше стратегічної сучасності, більше проблемних актуальних діалогів.

4. Епідемія накладає певні обмеження в пересуванні і спілкуванні, тому більше зосереджувалася на локальних питаннях. Працюємо з молоддю у двох проєктах по охороні довкілля і сортуванню сміття. Малі кроки, поступові навички, навчання, тривалі бесіди, спільна робота – я впевнена, що колись викинути несортоване сміття буде неможливо навіть подумки.

5. Колись дуже запам’яталась думка Л.О.Івшиної, що ми погано знаємо сусідські регіони. Це абсолютна правда.

Я за характером взагалі не мандрівник, але дуже люблю декілька разів на рік поїздити Україною, подивитися на державу. Подивитися, як живе місто чи село не туристичними принадами, а звичайним життям. Цього року мала дуже приємну поїздку в Одесу, Бесарабію, Вилково.

Нові прекрасні люди, їхнє повсякденне і публічне життя, нові краєвиди, фантастичне Вилково, чудовий Ізмаїл, розвиток місцевих бізнесів – це все дає прекрасні емоції і оптимізм.  

6. Для мене газета «День» – це не лише найкраща громадсько-політична газета держави з великою кількістю самодостатніх проєктів. Для мене це газета, яка самостійно вибудувала і опублікувала дуже респектабельну концепцію історію держави. Так, дуже різну, але повну достоїнства і без меншовартості.

Усі ці роки я є читачкою «Дня». Тому це не лише 25 років «Дня», це і 25 років мого життя. Хочеться побажати, як кажуть у Закарпатті – навперед май много!