Без паніки про паніку

Зазвичай я не коментую політичних проблем (шкода часу, бо відсутня результативність). Але зараз вирішив висловити і своє бачення на ситуацію, яка склалася в країні (спонукало прохання працівників поміняти двері в офіс, купити радіоприймач та інші речі на випадок війни).

Я приєднуюся до думки тих людей, які вважають, що ворог уже почав черговий наступ на Україну і його стратегічна мета — паніка. Адже сьогодні лише паніка зможе призвести до соціально-економічної дестабілізації країни, і тоді ми будемо дійсно вразливі.

Спочатку трохи теорії. На думку дослідників: «Паніка — це переживання гіпертрофованого страху, для якого характерні втрата самоконтролю, нездатність до адекватної реакції на зовнішню ситуацію, що супроводжується втратою почуття обов'язку та честі».

Згідно з думкою вченого В. Бехтерєва, паніка нерозривно пов'язана з інстинктом самозбереження і є сигналом тривоги в небезпечній ситуації. В основі паніки лежать страх, тривога, які виникають як результат переживання безпорадності перед реальною чи уявною небезпекою, що спричиняє некеровану поведінку людей.

Паніка може виникнути не лише під впливом безпосередньої загрози, а й внаслідок тривалого переживання небезпеки, невизначеності та очікування гіршого, тобто якщо екстремальна ситуація має тривалий характер.

АНАТОЛІЙ ТВЕРДИЙ, «ДОНБАС» — ІЗ КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ

Наші вороги та різні їхні «союзники» уже до певної міри досягли свого результату:

• усім не до роботи (для чого працювати, адже все одно буде війна);

• політичні еліти (якщо їх так можна називати) розпочали війну («всі проти всіх»);

• долар знову дивує своєю «спритністю»;

• ставка рефінансування така, що жоден нормальний бізнес у світі не витримав би (це хіба що нам, не нормальним, під силу);

• інвестори одним літаком з дипломатами покидають «Неньку».

…

І в кожного притомного українця постає питання, що з цим черговим «щастям» нам робити, як все це зупинити?

Я родом із медицини, тож для мене паніка — це як алергічна реакція, коли організм сенсибілізований і навіть невелика доза алергену призводить до гіперреакції.

Відомо, що кращий спосіб від алергії — це запобігати попаданню антигена (алергена) в організм. А якщо таке трапилося, то спочатку потрібно застосовувати антигістамінні препарати, потім гормони, а якщо все це не допомагає, то адреналін. Тобто головне завдання при алергії — терміново потрібно блокувати розвиток автоімунного процесу.

У нашому випадку (коли починається паніка) головне — зрозуміти, чим вона спричинена, як і чому розвивається; що нам робити, щоб її зупинити; що використовувати в якості гормонів, а що в якості адреналіну.

Отже, поговорімо про чинники, які впливають на формування паніки та певні заходи для їх блокування.

Вчені виокремлюють такі чинники, які сприяють розвитку паніки:

• наявність хронічного подразника, або гіперстимулу;

• дефіцит інформації;

• відсутність групової солідарності;

• неправильна психологічна установка людей;

• незнання генези панічного зараження;

• відсутність профілактичних заходів при роботі із найбільш вразливими групами.

ЛЮБОМИР МЕДВІДЬ, «ЕВАКУАЦІЯ» — ІЗ КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ

НАЯВНІСТЬ ХРОНІЧНОГО ПОДРАЗНИКА (ХРОНІЧНИХ ПАНІКЕРІВ), АБО ГІПЕРСТИМУЛУ

Напружене очікування, в якому група людей перебуває тривалий час, спонукає їх обговорювати можливі небезпеки, що може на якийсь час знизити напруження й тимчасово оптимізувати емоційний баланс у групі. Однак у результаті це найчастіше призводить до дисфункціональних наслідків: циркулюючий слух (сьогодні — це неминучість війни) нагнітає страхи і посилює панічні настрої.

Знаючи все це, наші противники в союзі з п’ятою колоною на чолі з ОПЗЖ (для якої «що гірше — то краще»); «емоційною» опозицією (для якої «влада понад усе»); журналістами, які заради рейтингів своїх каналів готові маніпулювати як завгодно; іноземними партнерами, для яких ми — благодатний «полігон» для розв'язання своїх перезрілих геополітичних проблем, досягли свого результату.

Так спочатку вони розповідали, що всі ми помремо від голоду, бо всі гроші пішли на дороги; потім (хто вижив) — від «корони», бо немає кисню (не померли). Ще потім казали, що замерзнемо без вугілля та газу (не замерзли), а тепер, що ніхто нічого не робить і мало грошей із бюджету призначено на армію і через те нас окупують (не окупують). Щодо останнього, то наші можливості нарощення військового бюджету смішні на тлі тієї допомоги, яку нам сьогодні надає світ (хоча цікаво, де вони були останні вісім років війни).

Як давати раду цим подразникам? Перш за все, має бути максимальна ізоляція (інформаційна) панікерів, тобто потрібно усунути із інформаційного поля людей, які здатні заразити своїм страхом інших людей. І тут, на мою думку, має проявитися корпоративна відповідальність ЗМІ — незалежно від того, якому олігарху вони належать, й ігноруючи кількість переглядів та лайків, що їх інтернет-ресурс може зібрати.

Крім того, експерти із запобігання паніці зазначають, що для її блокування необхідне попереднє розміщення серед великих груп людей (глядачів, уболівальників, демонстрантів, потерпілих) спеціально підготовлених та проінструктованих працівників, які знають свої функціональні обов'язки та обставини ситуації, вміють виконувати команди і не піддаються паніці.

У нашому разі влада й відповідальні ЗМІ мають залучити групу експертів, які виконуватимуть цю функцію в інформаційному просторі, й тоді виступи Президента не виглядатимуть так поодиноко і незрозуміло.

А що відбувається у нас: «зелені», які «типу» взяли на себе відповідальність, образилися на провідні інформаційні канали і замість того, щоб не «вилазити» із ефірів і фактами заспокоювати людей (насправді це і є відповідальність), десь пішли у підпілля. Але «святе місце порожнім не буває», і натомість з розумним виглядом із екранів телевізорів щодня «віщує кінець світу» різноманітне «параноїдальне сміття», яке називає себе експертами й аналітиками (звісно, не всі такі, але їх більшість).

Варто зауважити, що, як свідчить практика, для виникнення паніки потрібен гіперстимул, який має бути досить інтенсивним, тривалим та повторюваним (вибух, сирена, автомобільний клаксон), щоби привернути увагу людей до себе й викликати емоційний стан страху.

Тому нам потрібно чекати, що щось подібне наші сусіди утнуть і ми маємо бути готовими до цього (підготовлений — значить озброєний).

Також на такий випадок маємо мати в арсеналі засіб сильнішого шокового впливу, який буде здатний розсіяти й нівелювати ворожий вплив.

МИКОЛА КУМАНОВСЬКИЙ, «АБИ ЙТИ» — ІЗ КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ

ДЕФІЦИТ ІНФОРМАЦІЇ

Згідно з Г. Андрєєвою, паніка — це певний емоційний стан, що є наслідком дефіциту інформації про яку-небудь новину або надлишку цієї інформації.

У пролонгованій екстремальній ситуації, на відміну від короткочасної паніки, емоційна напруженість наростає поступово, що дає змогу прогнозувати панічні настрої і своєчасно на них реагувати.

Потрібно давати людям відповіді, і це завдання не лише влади, а й преси, яка, як відомо, також є владою (хоча у нас, на жаль, підвладною).

Відомо, що «кращий спосіб організувати паніку — попросити всіх дотримуватися спокою», до речі, на ці граблі регулярно наступає Президент. Людям потрібні прості зрозумілі відповіді на запитання, наприклад: чому евакують дипломатів? Бо процедура у них така: «попеклися» на Афганістані, то тепер на холодне дмухають тощо.

До речі, можна переглянути хороше інтерв’ю на цю тему — воно, на мою думку, набагато ефективніше, аніж десятки виступів можновладців, про малоймовірність повномаштабної війни.

МИРОСЛАВ ЯГОДА, «ХТО» — ІЗ КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ

ВІДСУТНІСТЬ ГРУПОВОЇ СОЛІДАРНОСТІ

Дослідники відзначають такі передумови виникнення паніки: фізіологічні причини (депресія, втома, голод, безсоння, стрес тощо), психологічні передумови (відчуття болю, здивування, невпевненість, страх, почуття ізольованості, безсилля), проте головну роль вони відводять соціально-психологічним передумовам (загальна напруженість у суспільстві, відсутність групової солідарності, цілісності, єдності групи, втрата довіри до керівництва).

Відомо, що підсилення охорони по периметру натовпу запобігає його розділенню на групи, що може викликати відчуття безпорадності серед учасників і розвинути в них панічні настрої. При запобіганні розділення панікерів серед учасників натовпу виникає відчуття фізичної єдності, яке підвищує їхню стресостійкість.

Також доведено, що, скажімо, використання прийому колективного співу знімає напруженість натовпу, запобігає виникненню масової агресії, протидіє паніці, сприяє регуляції масової стихійної поведінки і робить її організованою.

Тому в нашому випадку необхідно, щоб було якомога більше заходів для консолідації суспільства, а не для його розколу.

У цьому напрямку ні влада, ні опозиція нічого не роблять (тим часом як президент сусідньої країни втовкмачує, що ми «адін народ»). Але ж ми маємо безліч об’єднавчих тем: незалежність, спільна національна ідея, героїчна історія, боротьба з корупцією, боротьба з олігархами, боротьба з бідністю тощо. Я переконаний, що коли зараз сконцентруватися на них, то рівень емоційної напруженості знизиться. І тема війни відійде на задній план.

ОЛЕГ ТІСТОЛ, «В'ЄТНАМ» — ІЗ КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА КОРСАКІВ

НЕПРАВИЛЬНА ПСИХОЛОГІЧНА УСТАНОВКА ЛЮДЕЙ

Дуже давно були сформульовані загальні правила особистої безпеки: передбачити, за можливості уникнути, за необхідності діяти.

Вченими встановлено, що особи, які пережили екстремальну ситуацію, сприймають її:

• як пригоду — характерна різноспрямована, дисгармонійна зміна самооцінки, зростання самоповаги і домінантності, задоволеності самореалізацією;

• як загрозу — характерна різноспрямована, дисгармонійна зміна самооцінки, зниження самоповаги, розвиток тривожності, підвищення міри цілеспрямованості, витривалості, зосередженості;

• як випробування — характерне підвищення самооцінок за всіма параметрами, підвищення міри цілеспрямованості й задоволеності самореалізацією.

Тому людей потрібно налаштовувати, «як на випробування», як на промисел Божий. Для цього також мають бути відповідні передачі, фільми, круглі столи, телевізійні шоу.

НЕЗНАННЯ ГЕНЕЗИ ПАНІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ

Незважаючи на форму паніки (індивідуальна чи групова), вона може бути різною за ступенем панічного зараження свідомості:

• легка (людина зберігає майже повний самоконтроль і критичність, відчуваючи при цьому легкий подив, заклопотаність, напруженість);

• середня (характеризується значною деформацією оцінок того, що відбувається, зниженням критичності, зростанням страху, сприйнятливістю до зовнішніх впливів);

• глибока паніка (паніка з відключенням свідомості, що характеризується повною втратою свідомого контролю своєї поведінки).

Тому необхідно кожному подивитися на себе ззовні й визначити власний ступінь панічного зараження.

Взагалі, щоразу, коли ми потрапляємо в екстремальні умови, які спричиняють паніку, спочатку потрібно спробувати заспокоїтися самому і зорієнтуватися в ситуації, що виникла. Слід з'ясувати, наскільки ця загроза реальна і чи можливо її уникнути. Після оцінки ситуації потрібно спробувати знайти раціональний вихід із неї. У ситуації паніки людина повинна спробувати вжити заходів, які будуть спрямовані на власне виживання, виживання близьких її людей, і докласти максимальних зусиль, щоб урятувати максимально можливе число людей.

У медицині є латинський крилатий вислів: medice, cura te ipsum, що означає: «лікарю, вилікуй себе». І коли кожен зрозуміє, що з ним відбувається, це вже половина шляху в розв'язанні проблем, спричинених панікою. Але все це потрібно пояснити людям.

ВІДСУТНІСТЬ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ ПРИ РОБОТІ З НАЙБІЛЬШ ВРАЗЛИВИМИ ГРУПАМИ

Подолання паніки в натовпі починається із заспокоєння окремих осіб.

Виникнення панічних станів виявилося пов'язаним з цілою низкою показників людей. Так, жінки й діти частіше піддаються паніці, так само як і люди з низьким майновим статусом. Тим часом як високий рівень освіченості та інформованості особи сприяє гальмуванню розвитку панічних станів і навпаки.

Тому має бути комплекс заходів, які спрямовані саме на найбільш уразливі цільові аудиторії, і цей комплекс має бути реалізований у доступних для них каналах комунікації й доступною «мовою».

І тут знову хочеться запитати, де серіали і телевізійні шоу, які заспокоювали б, а не «накручували» людей, адже від того, якщо ми будемо думати цілими днями про війну, нічого не зміниться за винятком, що ми втрачатимемо емоційний та інтелектуальний ресурс, який ми могли б інвестувати у щось інше, щось продуктивніше.

Вчені також стверджують, що ефективним засобом профілактики паніки є використання гумору, що сприяє зняттю панічної напруженості. Так, коли ми з дружиною обговорювали, що буде, якщо почнеться війна, то вирішили собі, що коли таке й станеться, то принаймні за солярку не доведеться платити — будемо зливати її із підбитих російських танків.

ПІДСУМКИ ДУМАННЯ

Таким чином, для подолання паніки в екстремальних ситуаціях потрібно знизити загальну інтенсивність емоційного зараження, вивести людей з-під гіпнотичного впливу цього стану і раціоналізувати й індивідуалізувати їхню психіку. Що можна забезпечити через усунення подразників, нівелювання дефіциту інформації, консолідацію суспільства, інформування про сутність паніки в психологічному аспекті її шкідливість у розв'язанні будь-якої проблеми, а також завдяки організації комплексу відволікальних заходів для запобігання паніки серед найуразливіших сегментів населення.

Відповідними заходами мають займатися всі: влада, опозиція, ЗМІ, лідери думок і кожен, хто розуміє важливість цієї справи, і тоді ми отримаємо потрібний результат і відіб’ємо ще одну атаку ворога.

І на завершення — для всіх, хто прочитав до кінця, не забувайте: «Від паніки до зради — лише один крок».