Для життя потрібні люди

Назва науки «демографія» перекладається з давньогрецької як  «опис народу» (для порівняння «географія» - це «опис Землі»). Тобто у фокусі уваги вчених-демографів перебуває стан людського капіталу – людей! – конкретної країни, зокрема чисельність населення держави, а також показники вікових, гендерних відмінностей, ступеня освіти людей, їх професія, громадянство, життєві плани та пріоритети тощо.

Очевидно, не варто говорити, якого величезного значення набувають дослідження фахівців-демографів зараз, через три роки після повномасштабного вторгнення Росії на землю України. Адже для Перемоги у розв’язаній Путіним агресивній війні (навіть для життя взагалі) конче потрібні люди, свідомі  свого громадянського обов’язку; такі, що живуть за засадами гуманістичної солідарності. Це – беззаперечна істина. Але – яким є реальний, невідретушований стан справ? Очевидно, що Україна має долати безліч суспільних й історичних викликів.

Схоже, найкраще може розповісти про ці виклики одна з провідних українських науковців-демографів, директор Інституту демографії та проблем якості життя НАН України, академік НАН України Елла Марленівна Лібанова. Ця авторитетна людина активно розповідає про своє бачення загроз і викликів, що постають перед країною: в своїх публічних виступах, в інтерв’ю, в наукових та популярних публікаціях, під час масштабних заходів НАН України, членом Президії якої вона є. Отож, з огляду на суспільну важливість порушених Еллою Марленівною проблем, дуже стисло, проте дослівно, подаємо її аналіз сучасних викликів до держави.

ВИКЛИК ПЕРШИЙ.  Оцінка людських втрат не обмежується виключно зменшенням чисельності населення. Змін зазнала статево-вікова структура населення, зокрема через масовий виїзд дітей і молоді, насамперед молодих жінок, зріс і без того високий рівень демографічного старіння, випереджаючими темпами скорочується чисельність осіб активного репродуктивного віку, що неминуче даватиметься взнаки упродовж тривалого періоду. Окрім цього, через загострення  хронічних захворювань і обмеження доступу до якісної медичної допомоги на окупованих і прифронтових поселеннях погіршився  стан здоров’я українців, що збільшує навантаження на систему охорони здоров’я та соціальних послуг .

ВИКЛИК ДРУГИЙ. Внаслідок виїзду за кордон переважно високоосвічених мобільних жінок втрачено значну частину освітнього й трудового потенціалу країни, також зберігається загроза того, що після скасування воєнного стану масова міграція чоловіків з метою возз’єднання сімей спричинить нову, хоча і меншу за масштабами, хвилю і втрати високоосвічених молодих чоловіків.

ВИКЛИК ТРЕТІЙ. Війна спричинила також стрімке зростання масштабів внутрішніх міграцій – спочатку, у 2022-2023 роках, до західних територій України, а в 2023-2024 – до центральних. Багаторазове збільшення чисельності внутрішньо переміщених осіб (тільки у 2022 році кількість сімей з дітьми, які були змушені  змінити місце проживання, збільшилась у 6 разів) неминуче призвело до значного зростання навантаження на інфраструктуру  поселень у західних і центральних  областях.

ВИКЛИК ЧЕТВЕРТИЙ. Катастрофічне загострення демографічних проблем у 2022 році зазнало подальшого, хоча й значно повільнішого поглиблення в 2023-2024 роках, але його віддзеркалення на параметрах людського потенціалу України спостерігатиметься упродовж наступних кількох десятиріч, не говорячи вже про друге/третє «відлуння війни». Кожна демографічна катастрофа має наслідки у свідомості, в  демографічній і соціальній поведінці кількох поколінь.

ВИКЛИК П’ЯТИЙ. Втрати людського капіталу, пов’язані передусім із депопуляцією, ускладнюватимуть повоєнне відновлення економіки через брак робочої сили і дисбаланс ринку праці загалом, спричинятимуть занизьку щільність населення в окремих областях і районах, що ускладнюватиме там господарську діяльність.

ВИКЛИК ШОСТИЙ. Швидке зростання рівня демографічного старіння потребуватиме значних змін публічної інфраструктури, зокрема житлової й транспортної,  збільшення  потреби в медичних і соціальних послугах та зміну їх складу й спрямованості. Неминуче загострюватиметься проблема пенсійного забезпечення і, так або інакше, зростатиме навантаження на працююче населення. Прискорене старіння віддзеркалюватиметься і на сукупній здатності набувати нові професії та змінювати кваліфікацію, що буде необхідною умовою реструктуризації економіки. Врешті-решт зниження чисельності й питомої ваги молоді у складі населення  неминуче позначатиметься на зменшенні  репродуктивного потенціалу й чисельності народжених, з одного боку, та на зростанні кількості померлих – з іншого. Демографічне старіння неминуче поглиблюватиме депопуляцію.

* * *  * * *  * * *  *  * *  * * * * *

Пані Елла відстоює і конкретні заходи, які могли б (у разі здійснення владою) стати «компенсаторами погіршення кількісних параметрів людського капіталу». Серед них, зокрема: підвищення рівня освіти завдяки поширенню освіти для дорослих; зміна професійно-кваліфікаційної структури робочої сили; активізація поведінки населення на ринку праці; необхідність здійснення переходу від традиційної для довоєнної України трудомісткої економіки до такої, що не потребує багато людської праці і спирається на високу її продуктивність. Конче потрібні адекватні трансформації системи управління.

Очевидно, цей перелік  реформ не є вичерпним. Проте, дуже важливо,  щоб суспільство – і особливо влада – якомога швидко зняли «рожеві окуляри» і усвідомили масштаб колосальних проблем, які постали перед Україною. Необхідно працювати на випередження. Жорсткі й правдиві викладки шанованого досвідченого демографа надають інформацію, яка спонукає до негайного реагування.

Ігор Сюндюков