Мама героя чекає листа

«Перший раз я вибрала для привітання п’ять матерів, які після втрати дитини залишилися самотніми. Писала і плакала. Переписувала. Викидала. Знову брала і відкладала ручку. Зібратися з думками і підібрати слова для матері, яка залишилася без найріднішої на світі єдиної дитини, це вкрай важко, передусім емоційно. На обдумування йде кілька днів. Коли я за кермом, миюся в душі, стою в черзі – думаю, що буду писати. Потім викладаю свої думки на папері, на це може піти 10 хвилин, а можу просидіти годину і більше. Буває, що слова не йдуть. Адже листівка має бути виважена. У тексті – підтримка, вдячність, визнання, шана. Потрібно зробити так, щоб розчулити серце, але не повернути біль утрати», – ділиться своїми враження одна з волонтерок, які долучилися до благодійної ініціативи «Різдвяна хвиля» громадської організації «Бойові бджілки».

Уже восьмий рік поспіль Галина РУДИК і Лариса ПОЛУЛЯХ збирають довкола себе небайдужих людей з усього світу, які готові підписати листівки й надіслати їх тим, хто втратив на війні найрідніших: сина, доньку, батька чи матір, а може, внука, брата чи просто знайому дорогу людину. Якщо є можливість, до вітання додають подарунки. Усі листи та пожертви збирає організація, і вже у переддень Різдва формується «мурашник» з числа громадських активістів, Нацполіції, військових частин, перевізників. Вони доставлять листи підтримки та подарунки до свят родинам, які втратили героя. Як зізнається Лариса Полулях, така діяльність емоційно виснажує, але коли приїжджаєш у далеке забите село і старенька мати героя виносить у пакунку збережені вітальні листівки, які отримала від «Бойових бджіл», то мимоволі розумієш, що часом цей лист стає для батьків єдиною відрадою на новорічно-рідзвяні свята. Вони їх чекають, а тому «бджілки» не мають права зрадити їхніх надій.

«В українській мові є слова, які визначають  жінку, яка втратила чоловіка, – це вдова, дитину, яка втратила батька, – це сирота, а от, як назвати матір чи батька, які поховали своє дитя, такого слова не існує. Це настільки тонка матерія, що навіть мова боїться того болю і не дає чіткого визначення, – каже Лариса Полулях. – На сьогодні в нашій базі понад 300 таких батьків. У своєму горі вони одинокі, бо часом дружинам, які втратили чоловіка, вдається налагодити своє життя і вдруге вийти заміж (хоча є й такі, які залишаються самотніми). Діти подекуди також адаптовуються і будують свої успішне життя. А батьки… особливо якщо це була єдина дитина, втрачають надію на старість, про них забувають, до них не приїжджають... Так народилася ідея підняти «Різдвяну хвилю» і хоч якось прикрасити свята батьків, які втратили свою дитину на війні, яка загинула заради нашого життя».

«У ТАКИХ ЛИСТАХ ВІДЧУВАЄТЬСЯ, ЩО ЛЮДИ, ХОЧ І ДАЛЕКО, АЛЕ ЧУЖЕ ГОРЕ СПРИЙМАЮТЬ, ЯК СВОЄ»

Уперше «Різдвяну хвилю» запустили у грудні 2014 року. Відтоді акція стала традиційною. Інформація про неї вже поширилися за межі області й держави. Протягом останніх років активнішими її учасниками стали українці, які проживають за кордоном. Долучаються представники діаспори з країн Європи, США й Канади. Торік першими надіслали подарунки та вітальні листівки представники української діаспори в Німеччині. Там роботу координує Вероніка Смалко. Вона, як каже Лариса Полулях, співпрацює з «бджілкам» вже давно, підтримує бійців на передовій, передають медикаменти для важкохворих, але і про батьків не забувають. Активна українська діаспора в Каліфорнії, а в Денвері мешкає родина, яка традиційно надсилає листи для обраних зі списку батьків. Оформлення вітальних листів це вже для них традиція, спеціально виділяють один день, пишуть, а потім читають їх уголос один одному.

«Єдине правило – листи мають бути написані від руки, а не надруковані, – відзначає Лариса. – Ми надаємо волонтерам імена батьків і розповідаємо про загиблого сина чи доньку. Потім скеровуємо до «Книги пам’яті», де міститься детальніша інформація про загиблих героїв. Написані листи просимо скидати на електронку – так швидше, адже на лист з Токіо звичайною поштою довелося чекати пів року. Скановані листи оформляємо у вітальні адреси. Якщо людина має бажання внести матеріальну пожертву і до листа додати подарунок, скидаємо рахунок. Адрес чи контактних даних адресатів не надаємо, оскільки це дещо неетично і зайвий раз турбувати людей, які хоч і надали нам свої відомості, не варто. В основному на наші заклики відгукуються земляки, які виїхали за кордон на постійне проживання. Вони там гуртуються, збирають кошти. У таких листах, з телефонних розмов з ними відчувається, що люди, хоч і далеко, але чуже горе сприймають, як своє. Було чимало пропозицій від політиків: «ми дамо вам гроші, а ви поставте листівку від нашого лідера», але на політичні спокуси не піддаємося. Хоч і важко буває матеріально, та викручуємося за підтримки добрих і безкорисливих людей».

«ГОЛОВНЕ – ЩОБ АДРЕСАТ ОТРИМАВ ЛИСТА І ВІДЧУВ НАШУ ПОДЯКУ»

Власне, таких добрих і безкорисливих, які, можливо, не матеріально, а морально чи фізично готові підставити плече, – тисячі. Громадська активістка Оксана ЯЦЮК, котра займається координацією доставки подарунків і листівок до адресатів, каже, що довкола «Різдвяної хвилі» вже утворився справжній волонтерський «мурашник». Причому в ньому не має головних чи другорядних, бо це великий живий ланцюг людей, які прагнуть зробити добру справу і хоч якось вшанувати людей, котрі віддали найдорожче за мир в Україні.

«Це акція від серця і до серця. Моя робота більше координація – забери, передай, принеси, тобто я десь 20-та в ланцюжку, – посміхаючись, розповідає Оксана Яцюк. – Якщо піднятися над цим волонтерським «мурашником» і подивитися, то це дуже велика мережа людей, які піднімають «Різдвяну хвилю». Напевно, у цьому і сила цієї акції, бо вона об’єднує людей з різних країн світу, які роблять все можливе, щоб до родини врешті дійшла вітальна листівка, подарунок, тобто наша подяка. Буває, що на місцях ми задіюємо дільничих, Нацполіцію, військові частини. Тобто нам не принципово, щоб саме ми доставили вітальну листівку з подарунком. Головне – щоб адресат її отримав і відчув нашу подяку. Адже жодні слова не повернуть Героїв, але ми пам’ятаємо про них, дякуємо, що захистили нас, дякуємо тим, хто виховав їх мужніми та сміливими».

«ДУЖЕ ВАЖЛИВО ПІДБИРАТИ ПРАВИЛЬНІ СЛОВА»

Для подарункових наборів «Бойові бджілки» здебільшого використовують продукцію, яку випускають нинішні ветерани-підприємці. Буває що доповнюють їх виробами hand-made (трав’яними чаями, вишитими серветками, милом, різдвяними свічками). Та насправді, як зізнаються Оксана і Лариса, найважче у цьому процесі не формування мережі, координація доставки чи пошук ресурсів, а написання листів. Це важкий процес – зі сльозами, соплями і кількома горнятками кави. Тому таких волонтерок як Аріна Ігнатьєва «бджілки» називають «світлячками», бо вони уміють запалювати своїми словами світло у суцільній темряві.

«З «Бойовими бджілками» я познайомилася ще у 2014 році, коли шукала перевірених волонтерів, щоб допомагати коштами нашим хлопцям на передовій. Хтось з друзів порадив мені звернутися до Лариси, і попри те, що мешкаю я не в Вінниці, я написала їй і після знайомства почала перераховувати час від часу кошти, – повертається до розмови Аріна ІГНАТЬЄВА. – Про ініціативу «Різдвяна хвиля» дізналася з Фейсбук-сторінки Лариси. Ідея мене одразу захопила. Це було у 2018, мабуть, році. Я сама обирала зі списку людей. Брала найважчі, на мій погляд, ситуації – єдиний син у батьків, який загинув зовсім молодим, для таких батьків вже ніколи не зійде сонце. Їх не привітають онуки, не приїдуть діти… Першого разу написала 3 листівки. Другого – 5, і це було вкрай важко емоційно. Минулого року хотіла, але не спромоглася, не знайшла в собі сил. Дуже важкий був рік. Цього року планую, але відчуваю, що сил є лише на 2 листівки, для двох матерів. Для таких листів дуже важливо підбирати правильні слова, а писати під «копірку» я не вмію, бо це відчують батьки загиблих. Своїм адресатам перераховую матеріальну допомогу. Це розумно, що всі подарунки однакові, скромні і символічні. Знаєте, завдяки такій акції маю відчуття виконаного обов’язку – вшанувала, подякувала, підтримала. Тоді зі спокійною душею вступаєш у Новий рік».

Щоб долучитися до «Різдвяної хвилі» і допомогти «бджілкам» у підготовці вітань та подарунків, достатньо зв’язатися з ними через Фейсбук-сторінку ініціативи: https://www.facebook.com/groups/588600848577518/about. Хто не встигає скористатися пересилкою, привітання можна надіслати на електронну скриньку організації ([email protected]). Кошти для придбання подарунку можна скидати на картку ПриватБанку 5168742722978362 або електронним переказом. «Бойові бджілки» обіцяють доставити вітання адресатам вчасно. Ви тільки пишіть!