Музей під час війни

Однією з прикметних рис існування української спільноти під час гарячої фази війни проти російського агресора став той факт, що у суспільстві на рівні масової свідомості склався певний консенсус щодо позитивного ставлення до культури та культурних інституцій України. Виражається це насамперед у тому, що в країні продовжують активно працювати театри, музеї, бібліотеки, навіть гуртки дитячої творчості. Після оговтання від перших днів неспровокованого нападу путлєр-рейху і виходу на роботу українці активно обговорювали питання фінансування армії й шукали, де можна зекономити гроші так гостро потрібні для забезпечення ЗСУ усім необхідним для спротиву. Не секрет, що перша сфера, на яку була звернена суспільна увага – це була сфера культури. Саме там, здавалось би, можна урізати фінансування, адже під час війни не до культури. Всім відомо, що музи мовчать, коли говорять гармати. І все ж як очільникам України, так і спільноті в цілому вистачило мудрості керуватись принциповою позицією Вінстона Черчилля щодо культури, висловленою у його знаменитому запитанні про те, заради чого варто воювати, якщо не заради культури.

Українці теж дійшли згоди, що українська культура, територія і життя людей – це ті цінності, заради яких проливається кров українських громадян і їхніх друзів із інших країн. Зрештою, що є осередками «нормального» життя навіть під час подібних катаклізмів, як не працюючі театри, бібліотеки, музеї тощо. Саме культура вселяє надію на можливість повернення кращих часів після отримання перемоги Україною.

Однією з установ культури, яка активно працює в теперішньому Києві задля спільної перемоги та налагодження нормального життя людей у ці важкі часи є Музей книги і друкарства України, розташований на території Києво-Печерської Лаври в історичній будівлі вісімнадцятого століття – колишній лаврській друкарні.

Здавалось би, під час війни не на часі візити до музеїв. Проте, досвід Музею книги і друкарства України доводить протилежне. Сюди приходять цілими сім’ями з дітьми заради тих креативних заходів, які розробляє та пропонує музей відвідувачам. Це й цікаві та пізнавальні екскурсії експозицією музею, й інтерактиви, які пропонують співробітники закладу гостям. Як малечі, так і дорослим надзвичайно цікаво, наприклад, зробити в музейній папірні лист паперу власними руками, дізнатись про виникнення способу вироблення паперу, історію виникнення книжки, книгодрукування, зробити маленьку книжечку самому тощо. Кожні вихідні Музей очікує на родини, з якими креативні екскурсоводи завжди раді поринути разом в історію книги, процеси її виробництва, творення власних історій. Саме на це спрямовано інтерактивні екскурсії та родинні програми цього культурно-просвітницького закладу. Так, програма «Лаврська школа в Музеї книги і друкарства України» є черговою розробкою для допитливих і зачарованих мандрами крізь часи та процесом пізнання.

Щойно співробітниками Музею розроблено нову програму для родинних відвідин «Паперові дива і карнавально-фестивальна культура українців та інших народів Європи». Тут можна навчитися ліпити з пап’є-маше та розписувати валентинки, досліджуючи таким чином в ігровій формі схожість та відмінність між різними святами, символами й традиціями народів сусідніх з Україною країн Європи та її дальніх друзів.

Спілкуючись із дітьми, працівниці закладу нерідко чують від них побажання перемоги рідній Україні, повернення у мирний час. Вочевидь на подібні думки наводить малечу та й дорослих відвідувачів атмосфера музею.

У Музеї книги і друкарства України проводяться і наукові заходи – круглі столи, читання, презентації книжок, спеціальні виставки до ювілейних дат видатних українських діячів. У січні вже цього 2023 року відбулося двадцять дев’яте засідання Клубу «Культурно-історичні діалоги». Проведено читання до Дня Соборності України і Дня пам’яті героїв Крут. 7 лютого 2023 року відбулась публічна лекція директорки Музею Валентини Бочковської у Kunsthistorisches Instinut Флоренції, присвячена актуальній темі Музеїв у війні.

У виставковому залі Музею книги і друкарства ще і сьогодні широкий загал може ознайомитися зі спадщиною першого філософа України – Григорія Савича Сковороди, 300-ліття від дня народження якого припало на ці буремні часи. Постаті цього видатного українця присвячено музейну виставку «Що є свобода?». Варто відзначити і цьогорічну виставку, присвячену 150-річчю талановитого й багатогранного митця, гордості України – Василя Кричевського.

Уже стало доброю традицією Музею книги і друкарства України запрошувати гостей не лише на інтелектуальні чи культурно-пізнавальні заходи, але і на концерти цікавих українських митців. Серед них – шанований дослідник, мислитель і музикант, чиї оповіді та спів збирають багато прихильників, - Тарас Компаніченко.

Музей пропонує відвідувачам надзвичайно різноманітну й цікаву програму, успішно виконуючи культурно-просвітницьку місію навіть у час війни. Установа також активно підтримує і співпрацює з волонтерами, прихистивши одну з волонтерських організацій Печерська під власним дахом.

Звичайно, головним завданням музеїв, що стає особливо актуальним під час соціальних катаклізмів, зокрема, воєн, є збереження історичних артефактів, отже національного надбання та пам’яті спільноти. До колекції Музею книги і друкарства України належать безцінні скарби книжкової культури українства від часів Київської Русі до сьогодення. Понад 50000 одиниць зберігання основного фонду нараховує фондова колекція музею, а ще й близько 10000 одиниць науково-допоміжного фонду. Серед експонатів музею унікальні рукописи XV-XVII століть, перші українські друковані видання – «Апостол» Івана Федорова 1574 року та Острозька Біблія 1581 року, загалом понад 800 стародруків, рідкісні європейські видання (палеотипи), фоліанти в окладах з коштовних матеріалів, дерев’яні друкарські кліше XVIII століття, зразки шрифтів, друкарської та поліграфічної техніки, паперу тощо. Музей має та експонує унікальну збірку книжкової графіки. Колективом закладу під керівництвом його талановитої директорки і непересічної особистості Валентини Бочковської була проведена величезна робота по збереженню колекції музею від знищення та можливого розграбування рашистськими варварами ще у перші дні війни, коли орди путіністів рвались до Києва.

Сьогодні Музей книги і друкарства живе і активно працює для людей, киян і переселенців, дітей і дорослих, створюючи острівці «нормального» життя, даруючи можливість відвідувачам «забути» хоч на певний час про війну і повсякденні проблеми виживання. Вдячність за це звучить у рядках книги відгуків, а ще подяка за розраду і дарування надії на перемогу України та її нездоланність, здатність вистояти, якщо навіть під час війни працюють музеї. Можливо саме така психологічна підтримка людей є одним із головних завдань музею під час війни.